Відділ освіти, сім'ї та молоді
Котелевської
райдержадміністрації
Твір на тему:
Від сільського хлопця –
до Героя
Виконав:
Юхименко Богдан Сергійович,
Ковалевський НВК «Казка» Котелевської районної ради
Учитель: Кашуба Євдокія Іванівна
КОТЕЛЬВА
2017
... герой – це людина, яка у рішучий
момент
робить те, що потрібно робити
в інтересах людського суспільства.
Юліус Фучик
Незабаром Котелевщина відзначатиме значну
подію в культурному і суспільно-політичному житті – сто тридцяту річницю від
дня народження Сидора Артемовича Ковпака, славного партизанського командира,
двічі Героя Радянського Союзу, який народився 26 травня 1887 року у слободі
Котельва Охтирського повіту Харківської губернії у бідній селянській родині з
дванадцяти чоловік. Закінчивши два класи училища, з одинадцяти років уже гнув
спину по наймах. І тому я дав своїй роботі таку образну назву – «Від сільського
хлопця – до Героя».
Герой… Це слово сьогодні ми чуємо щодня,
щохвилини. Кожен вкладає своє розуміння у його зміст. І я згоден. Адже герої
бувають у різних видах мистецтва – вигадані і реалістичні, давні і сучасні,
художні і історичні тощо. Герой мого твору – Герой-воїн, тож йдеться про
героїзм простої людини, яка стала легендою за життя. Мені імпонують слова
чеського письменника і журналіста Юліуса Фучека: «... герой – це людина, яка у
рішучий момент робить те, що потрібно робити в інтересах людського суспільства».
Що ж зробив Сидір Артемович Ковпак «у
рішучий момент», коли Україна стояла на порозі поневолення
німецько-фашистськими загарбниками, «в
інтересах людського суспільства»? Здається, краще на це питання ніхто краще за
самого Сидора Артемовича не відповість. Із спогадів С.А.Ковпака: «Довго
думав: де у свої п’ятдесят п’ять років я зможу більше принести користі? Там, на
сході, чи в тилу ворога? За плечима досвід боїв в імперіалістичну війну,
партизанська і армійська школи Пархоменка і Чапаєва, курси у вищій стрілецькій
школі, двадцятитрьохрічний стаж праці… Твердо вирішив – залишусь». І він
залишився.
На сьогодні Сидір Артемович Ковпак –
найвідоміший партизан України. Він був одним із організаторів найпотужнішого
народного опору гітлерівським окупантам.
З початку війни досвід старого партизана
відразу ж став у пригоді. Під його підпорядкуванням у Спадщанському лісі було
лише сорок два солдати, озброєних тридцятьма шістьма гвинтівками, п’ятьма
автоматами і вісьмома гранатами. Це справжня мужність і відвага! Готовність до
самопожертви також.
А значно пізніше загін зріс до півтори
тисячі осіб і став Сумським партизанським з'єднанням, яким у 1941 – 1942 роках
були здійснені рейди по тилах німецьких окупаційних військ по Сумській, Курській,
Орловській і Брянській областях, а в 1942 – 1943 роках – рейд із брянських
лісів на Правобережну Україну по Гомельській, Волинській, Рівненській,
Житомирській та Київських областях. У 1943 ковпаківці здійснили Карпатський
рейд. Ці факти говорять самі за себе. Таких людей справді хочеться назвати
героями, бо вони не думали про себе, а йшли туди, де були найбільш потрібними –
і тим приносили величезну користь суспільству, вносили свій вклад у справу
перемоги над ворогом!
Усім добре відомо, що ковпаківці воювали
без будь-якої підтримки, розраховуючи тільки на себе. А ще майже всі трофеї
вони здобували від гітлерівців, оскільки ті регулярно направляли в ліс сили для
придушення партизанів, проте всякий раз зазнавали поразки, залишаючи партизанам
зброю, амуніцію, одяг, продовольство.
Ковпака не лякали ніякі перешкоди. Він
бився за нашу свободу. Багато хто не знає цього Героя. Але я вважаю, що кожен
повинен знати, що С.А.Ковпак бився за Україну! Недарма ж навіть у верхах
С.А.Ковпака вважали «батьком партизанського руху в Україні», а партизани
йменували ще й «дідом». Він був загальновизнаним авторитетом.
Підтвердженням цього є п’ять здійснених
рейдів по тилах німецьких окупаційних
військ в Україні. За двадцять шість
місяців боротьби з’єднання пройшло понад десять тисяч кілометрів через
територію вісімнадцяти областей України, Білорусі, Росії, розгромило гарнізони нацистських військ у тридцяти
дев’яти населених пунктах. Звичайно, цифри – справа історії. Та за ними я
вбачаю справжню Особистість, Людину, Героя, Патріота, могутню постать Лідера,
якому партизани довіряли.
За доблесть і мужність, проявлені у
партизанській боротьбі, Сидір Артемович двічі удостоєний звання Героя
Радянського Союзу (Україна в ті часи входила у склад держави під назвою
Радянський Союз). Крім того, нагороджений двома Георгіївськими хрестами,
Орденами Суворова І ступеня, Богдана Хмельницького І ступеня, багатьма іншими
орденами та медалями, а також відзнаками Чехословаччини та Італії.
В повоєнні роки Сидір Ковпак був
громадським і політичним діячем. Проживав у Києві. З вікна його робочого
кабінету було видно молодий сад. Він сам його садив, знаходив хвилини вільного
часу, щоб побути в саду. Доглядав за деревами, робив щеплення. Лікував.
Можливо, тому в Котельві і по сьогодні
шумить, зеленіє Ковпаківський лісопарк – живий пам’ятник минувшині і
сучасності… Адже засновником цієї унікальної історичної пам’ятки був сам Сидір
Артемович Ковпак, який разом з іншими котелевцями посадив на пісках перші
сімдесят п’ять десятин сосен. І ми, школярі, і туристи з інших куточків України
проходять славною партизанською стежкою «Від Путивля до Карпат».
У нашій країні є безліч пам’ятних знаків
на честь С.А.Ковпака, який пройшов життєвий шлях від простого селянського
хлопця до Героя. Наприклад, у центрі селища Котельва Полтавської області
Споглядає увічнену славу
У граніті і бронзі Ковпак.
А навколо
…. парк і гілля…
Кожне дерево й кожна пелюстка
У людини, немов немовля,
Заповняє безрадісну пустку.
У Києві і Путивлі встановлені пам’ятники і
меморіальні дошки на будинках, у яких проживав партизанський ватажок. Іменем
Героя названі вулиці в багатьох містах і селах, а в місті Глухів Сумської
області і в тій же Котельві – ще й
відкриті музеї.
Ми бачимо, що пам'ять С.А.Ковпака достойно
увічнена. Наше завдання – зберегти її, бо це Справжня Історія мого рідного
краю, моєї Батьківщини – України.
До портрету дивної і чудової людини,
пам'ять про яку житиме довго, легенди про яку розійшлися по всьому світу, а
діла стали найкращим пам’ятником, хочеться додати: Сидір Артемович Ковпак дуже
любив життя. І в боротьбі за життя, за щастя людей не знав ні страху, ні втоми.
Він дуже любив природу. На дачі йому
вдавалося годувати білок прямо з рук! А ще Сидір Артемович, не зважаючи ні на
що, дуже любив дітей (власних дітей Ковпак не мав). Практично всю зарплату він
перераховував у дитячі будинки. Весь час поряд з ним була його вірна супутниця
і кохана дружина Любов Архипівна.
Все своє полум’яне життя, великий талант
державного і громадського діяча наш славний земляк присвятив беззавітному
служінню своєму народу, з глибин якого він сам вийшов.
Тож
нам є з кого брати приклад! Ми – гідні нащадки своїх батьків і дідів!
Комментариев нет:
Отправить комментарий