М е т а(розвиток
компетентностей):предметних – уміння розповідати про
основні віхи життя і творчості Дж.Б.Шоу, особливості його світогляду, внесок у
скарбницю «нової драми» та світової літератури, порівнювати античний міф про
Пігмаліона і п’єсу Б.Шоу «Пігмаліон»; ключових
– розвиток культури спілкування, уміння працювати в групах; навичок
систематизації фактів, уміння виокремлювати головне та другорядне,
зацікавленість набутками світової літератури.
Р е а л і з а ц і я НЛ: через
історико-літературні факти осмислення та захист особистих прав і прав інших
людей, усвідомлення необхідності брати на себе відповідальність за власні
рішення (НЛ – 2); вироблення вміння опановувати себе (НЛ – 3); осмислення
неординарності як важливої риси людини для її самореалізації (НЛ – 4).
Т и п
у р о к у: формування нових
знань, умінь, навичок.
Я пишу п’єси з наміром прищепити народу
свої переконання.
Дж.Б.Шоу
Х і д у р о к у
І. Актуалізація опорних знань, умінь,
навичок.
·
Установіть відповідність.
Г.Ібсен Німеччина
А.Чехов Англія
М.Метерлінк Росія
Г.Гауптман Норвегія
Б.Шоу Бельгія
·
Заслуховування творчих
робіт учнів за п’єсою Г.Ібсена «Ляльковий дім» (за власним бажанням).
ІІ. Підготовка до сприйняття навчальної
теми.
Слово вчителя. Послідовником новаторських
ідей Г.Ібсена в галузі драматургії і театрального мистецтва був Джордж Бернард
Шоу, відомий англійський письменник і драматург, один із засновників «нової
драми». Зі спогадів сучасників, листів і статей про Б.Шоу постає образ надзвичайно
талановитої, енергійної безкомпромісної людини, яка критично ставилася до
дійсності та при цьому завжди зберігала присутність духу, життєвий оптимізм і
відчуття гумору. «Ви говорите, що я змушую публіку сміятися навіть у
найсерйозніші моменти, - відповідає Б.Шоу на зауваження Л.Толстого з приводу
начебто недостатньої серйозності його п’єси «Людина і надлюдина». – А чому б і
ні? Навіщо нам виганяти, забороняти гумор і сміх? Припустимо, що світ
усього-на-всього один із жартів Господа, хіба ви станете працювати менше, для
того щоб перетворити його з поганого жарту на добрий?»
Понад сімдесят років Б.Шоу віддав мистецтву,
прагнучи звільнити драматургію від влади авторитетів і примітивної
розважальності, обстоюючи дискусійну драму, яка пробуджує думки і громадянську
позицію глядачів. Щоб відповісти на запитання, що живило талант письменника і
чим його творчість збагатила світову драматургію, маємо дослідити основні етапи
життєвого і творчого шляхів Б.Шоу, з’ясувати основні естетичні погляди митця на
сутність драми і театрального мистецтва, що стали підґрунтям теорії «інтелектуального
театру».
ІІІ. Оголошення теми, епіграфа уроку.
IV. Формування
нових знань і способів дії.
·
Опрацювання у
групах інформації про життєвий і творчий шлях Б.Шоу(за матеріалами підручника
також працює група).
«Мені до смерті
набридли вигадане життя, вигадані закони, вигадані мораль, наука, світ, війна,
любов, чесноти, пороки і взагалі все вигадане як на сцені, так і поза нею!» Так
могла сказати лише людина, яка добре знала не вигаданий, а реальний стан справ «як
на сцені, так і поза нею». Саме такою людиною був відомий письменник Джордж
Бернард Шоу.
Майбутній драматург народився 26 липня 1856 р.
в м. Дубліні. Ірландець Б.Шоу присвятив себе англійському театрові, не надто
переймаючись національним питанням, його більше турбували соціальна й майнова
нерівність, що заважала талановитій людині реалізувати свій творчий потенціал. Як
важко біднякові пробитись у цьому світі, Б.Шоу знав із власного досвіду: через матеріальну
скруту він не лише не здобув пристойної освіти, а й вимушений був тяжко
працювати з 15-ти років. За 5 років службової кар’єри Б.Шоу помітно просунувся
по службі, а ще – самотужки вивчився грати на фортепіано п’єси Бетховена і
Моцарта. Юнак мріяв про літературу, тому після переїзду до Лондона, пропрацювавши
недовго в телефонній компанії, вирішив присвятити себе творчості.
У 1870-і роки
фаворитом у публіки був роман. Б.Шоу пише їх безупинно й посилає свої рукописи до
всіх англомовних редакцій, навіть у далеку Австралію. Рукописи здебільшого
повертали, тож юнак повною мірою пізнав, що таке злидні.
Б.Шоу не
задовольнявся лише написанням романів, а й займався активною і публічною
діяльністю. Тому в 1880-і роки він поринув у громадське й політичне життя,
ставши вуличним промовцем. Драматург із подивом згадував про вулиці,
переповнені людьми під час його виступів. Оратор міг би заробляти великі гроші,
адже його запрошували для виступів усілякі громадські клуби, проте Б.Шоу грошей
не брав, оскільки не торгував своїми політичними поглядами, які ні для кого не
були таємницею: майбутній драматург був прихильником соціалістичного
суспільного устрою
Політичні погляди
Б.Шоу знайшли втілення не тільки в його вуличних промовах, а й у творах, що
згодом друкувались у невеличкому журналі соціалістичного спрямування. Навіть свою
першу п’єсу письменник пише не з мистецьких, а з ідейних міркувань. Фактично Шоу
стояв біля витоків соціальної і політичної англійської п’єси XIX ст..: «Я пишу п’єси з конкретним наміром прищепити народу
свої переконання…. Іншого поштовху для написання п’єс у мене немає. Вся велика
література є журналістикою… Нехай інші культивують те, що називають
літературою, я – за журналістику».
Успіх прийшов до
Б.Шоу, коли йому було вже під 30. На початку 1885 р. відомий літературний
критик і перекладач Ібсена В.Арчер звернув увагу на високого і худого
рудобородого чоловіка, що сидів неподалік від нього в читальному залі
Британського музею. На столі в чоловіка лежали французький переклад «Капіталу»
К.Маркса та партитура опери Р.Вагнера «Тристан та Ізольда». А невдовзі Б.Шоу
був уже літературним, художнім, музичним і театральним оглядачем кількох
провідних англійських періодичних видань. Саме як критик він і здобув уперше
популярність.
На початку 1890-х років Б.Шоу приділяє багато
уваги проблемам театру, він стає палким прихильником «нової драми» і насамперед
– творчості Г.Ібсена. ці його погляди знайшли втілення у відомій праці «Квінтесенція
ібсенізму» (1891). Блискучий оратор і майстер дискусії, Б.Шоу наголошує на
полемічності драматичного твору, унаслідок чого з-під його пера й виходили
драми-дискусії.
Шлях Б.Шоу на
світовий театральний Олімп був нелегким: «Професія місіс Воррен» (1894) була
заборонена, під час вистави «Зброя і людина» (1894) майбутній англійський
король Едуард VII демонстративно покинув ложу. Переломним у його
театральній кар’єрі став 1898 р., коли драматург отримав гонорар за свою п’єсу «Учень
диявола» (1896 – 1897), що з успіхом ставилась у театрах США. Саме цей гонорар
поклав початок матеріальному добробуту письменника і дозволив йому одружитися
із «зеленоокою мільйонеркою» Шарлоттою Пейн-Таушенд.
На початку XX ст.. Б.Шоу зажив слави одного з провідних драматургів
світу. За 70 років літературної діяльності він створив безліч цікавих п’єс. Та одна
з найяскравіших – «Пігмаліон» (1913) – написана для англійської акторки Стеллі Патрік-Кемпбелл.
Реакція критики й публіки на п’єсу ошелешила письменника: ні про яке кохання, а
тим більше одруження Гігінса і Елайзи не може бути й мови! Бернард Шоу навіть
дописує розлогий епілог, абсолютно неможливий для театральної постановки, у
якому розповідає про подальшу долю Елайзи, котра вийшла заміж за Фредді, і
пояснює, чому вона відмовилася (з поваги до інтелектуальної власності) від задуму
давати приватні уроки з фонетики і таки взяла гроші в Пікерінга. Проте публіка
все одно сприймала стосунки дивакуватого професора і бідної квіткарки як іще
одну поетичну історію кохання. Коли ж у автора п’єси запитували, про що ж, зрештою,
«Пігмаліон», він відповідав: «Про фонетику». Шоу, звісно, лукавив. Відповідь він
уклав у вуста Гіггінса: «Як це страшенно цікаво: взяти одне людське створіння й
зробити з нього щось зовсім інше, давши йому нову мову. Це ж заповнює щонайглибшу
прірву, яка відділяє клас від класу й душу від душі».
У 1925 р. Б.Шоу
отримав Нобелівську премію з літератури «за творчий доробок, позначений
ідеалізмом і людяністю, зокрема за запальну сатиру, що нерідко буває пройнята дивним
поетичним чаром».
Помер видатний
письменник 2 листопада 1950 р. в англійському місті Ейот-Сент-Лоренс.
·
Специфіка втілення
античного міфу в п’єсі «Пігмаліон».
Б.Шоу замислив п’єсу
«Пігмаліон» як реалізацію своїх естетичних принципів, за які боровся в театрі. У
передмові до п’єси, задуманої як осучаснена інтерпретація міфологічного сюжету,
Б.Шоу пише про видатного лінгвіста Генрі Суїта (Генрі Гіггінс у творі), а також
акцентує на виховному спрямуванні свого твору і доходить висновку, що ознакою
справжнього мистецтва є дидактизм». Твір настільки дидактичний, а сюжет його
настільки неупереджений, що я радо тикаю «Пігмаліона» під ніс усім розумникам,
які, мов папуги, правлять, що мистецтво в жодному разі не може бути
дидактичним. П’єса підтверджує моє переконання у тому, що справжнє високе
мистецтво бути іншим просто не має права» (Б.Шоу).
·
Словникова робота:
Ковент Гарден, пенс(пенні), соверен, фунт стерлінгів, крона, флорин.
·
Коментоване читання
першої дії п’єси.
·
Робота за змістом
прочитаної частини твору.
Які враження
викликало у вас знайомство з героями комедії Б.Шоу «Пігмаліон»? Що можна
вважати візитною карткою тих дійових осіб, які привернули вашу увагу? Чому? Проілюструйте
конкретними прикладами.
За яких обставин
чоловік із записником звертається до квіткарки з такими словами: «Згадайте, що
ви живе створіння, наділене душею і даром виразного мовлення; що ваша рідна
мова – це мова Шекспіра і Мільтона, мова, якою написано Біблію»? Що спричинило обурення
головного персонажа?
Підготуйте словесний
портрет квіткарки. Чи змінюється він протягом дії, чи залишається статичним? Обґрунтуйте
відповідь, порівнявши слова, вчинки і мову героїні, авторські ремарки у
відповідних сценах першої дії.
Які проблеми,
крім лінгвістичних, порушує драматург на початку п’єси? Прокоментуйте відповідь
Гіггінса на запитання, чи заробляє він собі на життя фонетикою.
У чому, на вашу
думку, полягає своєрідність оновленого тлумачення англійським драматургом міфу
про античного скульптора і його витвір? Якою мірою професор Гіггінс, квіткарка
Еліза Дулітл відповідають вашим уявленням про сучасних Пігмаліона і Галатею?
Чи вірите ви
Гіггінсу, який обіцяє за три місяці зробити із квіткарки справжню леді? Як ви
вважаєте, за яких умов цього можна досягти?
Наскільки зміст і художні засоби зображення в
першій дії «Пігмаліона» відповідають обраному драматургом жанру комедії?
·
Засвоєння елементів
теорії літератури.
Парадокс – 1)
несподіване, непередбачуване твердження (думка, висновок), що суперечить усталеним
традиціям, правилам, нормам; 2) суперечність, що досягається в результаті
формально правильного міркування.
V. Застосування знань, умінь, навичок.
·
Заповнення таблиці.
|
Античний міф
|
П’єса Б.Шоу
|
|
Перетворення Галатеї
залежить від волі Афродіти
|
Перетворення
Елайзи відбувається завдяки людським діям
|
|
Пігмаліон –
єдиний творець
|
Творці: Гіггінс,
Пікерінг, Дулітл, Елайза
|
|
Галатея –
пасивний персонаж
|
Елайза динамічно розвивається
|
|
Історія завершується
шлюбом
|
Відкритий фінал
|
|
Проблема: доля і
щастя людини залежать від волі богів
|
Проблема:
соціальна, філологічна, розвитку особистості під впливом мистецтва та освіти
|
·
Визначення основних
прийомів створення комічного в п’єсах Б.Шоу(за О.Анікстом):
-
«доведення деяких
життєвих явищ до абсурду
-
добродушний сміх
-
делікатна іронія
-
чиста веселість
·
Робота з
підручником.
Опрацювання рубрики
«Літературна прогулянка» чи інших рубрик підручника, які слугують для поглиблення
культурологічного фону заявленої теми уроку.
VI. Домашнє
завдання. Прочитати 2 і 3 дії п’єси «Пігмаліон».
Опрацювати відповідні сторінки підручника з даної теми(с.147 – 151 за
О.Ніколенко).
VII. Оцінювання.
Комментариев нет:
Отправить комментарий