Урок 55. Особливості драматичного конфлікту та розвиток сценічної дії п’єси «Пігмаліон».

М е т а(розвиток компетентностей): предметних – уміння аналізувати розвиток сценічної дії п’єси «Пігмаліон»; розповідати про особливості драматичного конфлікту п’єси; ключових – розвиток культури спілкування, навичок систематизації фактів, уміння подавати інформацію у вигляді схем і таблиць.

   Т и п   у р о к у: формування нових знань, умінь, навичок.

   Реалізація ЛН: усвідомлення необхідності брати на себе відповідальність за власні рішення (НЛ-2); вироблення вміння опановувати себе (НЛ-3); розрізнення щирих і меркантильних намірів (НЛ-4).

І хай не думають запопадливі квіткарки, які

натраплять на цю п’єсу, що самотужки їм вдасться

видати себе за шляхетних панянок. Невміле копіювання

лише додасть їм кумедності. Спершу вони мусять заново

вивчити алфавіт: без досвідченого фонетиста їм не обійтися.

Б. Шоу

Х і д  у р о к у

   І. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок.

·        Бесіда за змістом домашнього завдання.

   Чим вас вразила особистість Б.Шоу, факти його життя?

   Які ідеї сповідував драматург та як втілював їх у життя?

   Що спільного у творчості Г.Ібсена та Б.Шоу?

   Яку проблематику порушує Б.Шоу в своїй творчості?

   Які нові прийоми використовує драматург у написанні п’єс?

   Як автор втілив античний міф про Пігмаліона в своїй комедії?

   ІІ. Підготовка до сприйняття навчальної теми.

·        Слово вчителя.

    Б.Шоу наполягав на тому, що історію квіткарки з п’єси «Пігмаліон» не слід сприймати як виняткову. Зміни, які відбуваються з Елізою, драматург не схильний розглядати як щось унікальне або нездійсненне, але водночас Б.Шоу зауважує, що вони були б неможливими без професора Гіггінса. Щоб переконатися у справедливості цього твердження, маємо дослідити еволюційний розвиток головної героїні від квіткарки до леді, з’ясувати роль професора Гіггінса в процесі її перетворення. Крім того, необхідно приділити увагу прийомам драматургічного творення образу Елізи Дулітл.

   У чому Б.Шоу вбачав основне призначення драми-дискусії?

   Чим інтелектуальна драма відрізняється від традиційної п’єси?

   ІІІ. Оголошення теми, епіграфа уроку.

   IV. Формування нових знань і способів дії.

·        Словникова робота: фонограф, камертон, ларингоскоп, шилінг, модуляція, еліта, Набережна Челсі, галерея Гровнер, чіпендейлівський стілець, інфлюенца, Гайд-парк, морганатичний шлюб.

·        Аналіз другої і третьої дій п’єси.

   Як на появу квіткарки на Вімпол-стріт реагують Гіггінс, полковник Пікерінг?

   Яке рішення приймає Гіггінс у відповідь на пропозицію квіткарки стати її вчителем і навчати правильній вимові? Чому?

   З’ясуйте підтекст репліки професора Гіггінса, який так відповідає на запитання про заміжжя Елайзи: «Хіба ви не знаєте, що жінка її походження через рік по шлюбі виглядає як п’ятдесятирічна поденниця?»

   Чи мав рацію професор Гіггінс, коли після знайомства із сміттярем припустився думки, що за їхньої підтримки Дулітл «місяців через три … міг би вже обирати між кабінетом і церковною кафедрою в Уельсі»?

   Яким чином драматург підсилює ідейний зміст і спрямованість своєї п’єси в епізоді зустрічі Гіггінса з батьком Елайзи?

   Чому третю дію «Пігмаліона» Б.Шоу називає «дебютом у товаристві лондонської еліти»? Як поводиться Елайза на прийомі в пані Гіггінс?

   Наскільки змінилася Елайза порівняно з попередніми сценами? Проілюструйте свою думку прикладами з тексту.

   Що стало приводом для виникнення комічної ситуації під час знайомства Елайзи з представниками столичної еліти? Як поведінку колишньої квіткарки сприйняли інші дійові особи?

·        Особливості драматичного конфлікту та розвиток сценічної дії п’єси «Пігмаліон».

   Б.Шоу створює авторський театр, де чільне місце посідають як композиція твору: зав’язка(І і ІІ дії) – розвиток дії(ІІІ і  ІV дії) – дискусія(V дія), так і композиції створення у ній образів.

   Перший композиційний прийом – специфіка створення художнього образу головної героїні – «з’яви Елайзи Дулітл». Відповідно до жанрової специфіки «Пігмаліона», ці «з’яви» пояснюються драматургом за допомогою ремарок.

   У першій «з’яві» подано зовнішній вигляд, мову героїні, що дає змогу мати певне уявлення про її характер. Друга «з’ява» - її прихід до лабораторії Гіггінса – поглиблює наше уявлення про героїню. В сцені, де батько не пізнає свою дочку в образі японки у кімоно, глядач може впевнитися в неабияких можливостях дівчини. В ній втілено кричущий контраст між «вишуканістю» зовнішності та грубістю й неотесаністю натури героїні. Тут вона уже нова!

   Контрастне протиставлення зовнішньої досконалості та внутрішнього безкультур’я, чітко «промальоване» Шоу в другій дії, досягає апогею у «зяві» героїні в третій дії, коли вона опиняється у вітальні місіс Гіггінс. Глядач бачить справжній «шедевр»: «Елайза, вишукано одягнена, справляє таке враження своєю красою, що всі встають. Із натренованою граційністю вона підходить до пані Гіггінс». Та, як тільки дівчина «входить у смак» розмови, очевидною стає дисгармонія зовнішнього і внутрішнього в ній: тут впадає в око» натренована граційність» і покірне сигналам Гіггінса.

   Ця «з’ява» героїні однозначно дає зрозуміти, що зовнішні зміни образу є початковою і найпростішою стадією на шляху творення справді нової людини.

   Композиційно «з’ява» героїні стає поворотним моментом у розвитку її художнього образу: зовнішньої досконалості досягнуто, тепер, за словами Гіггінса, час думати «про душу», «а це найнезрозуміліше».

   Найголовнішою в комедії є соціальна проблематика.

   Письменник порушує одне з таких важливих питань, як: а чим, власне, відрізняються одне від одного сіспільні «верхи» і «низи»? вимовою? Одягом? Витонченими манерами? Багатим духовним світом? Якимись іншими якостями? Якщо знайти відповідь, стане зрозуміло, що треба зробити, аби ліквідувати прірву між класами.

   V.  Застосування знань, умінь, навичок.

·        Колективна робота.

«Соціальний характер конфлікту п’єси «Пігмаліон»»:

-         між бідними і багатими представниками суспільства, «верхами» і «низами»;

-         між людським прагненням мати достойно оплачену роботу і неможливістю його здійснення;

-         між суспільними звичаями і правом жінки на гідність та незалежність;

-         між старим ідеалом леді аристократичного суспільства і новим ідеалом жінки.

·        Висновок.

   Особливості внутрішнього конфлікту п’єси «Пігмаліон» в тому, що він має соціальний аспект(Елайза і суспільство), психологічний(внутрішній) аспект – Елайза-квіткарка і Елайза-«герцогиня» та особистісний аспект – Елайза у протиріччі з собою.

·        Три підсумкових запитання.

   Як у комедії «Пігмаліон» реалізується філологічний конфлікт? Відповідь проілюструйте цитатами з тексту.

   Поясніть сенс заголовка твору. Як він пов'язаний із давньогрецьким міфом про Пігмаліона? Що змінюється в сприйнятті твору після його перейменування (наприклад, назва мюзиклу «Моя чарівна леді»)?

   Як ви думаєте, чому однією з провідних тем у творчості письменника стала тема соціальної несправедливості та ролі освіти в суспільстві?

   VI. Домашнє завдання. Прочитати четверту і п’яту дії п’єси. Скласти план характеристики образу Елайзи. Підготувати повідомлення про кіно- і театральні інтерпретації «Пігмаліона».

   VII. Оцінювання.