Теорія літератури. Зарубіжна, 8 клас – 2017

Поняття

Рід літератури –  найбільш загальна категорія літературознавства, що охоплює цілу низку менших за обсягом понять (жанри), типологічно подібних між собою за способом художньої організації.

Епос –  один із трьох родів художньої літератури, що характеризується розповідно-описовою формою, широтою зображення подій і характерів.

Лірика – один із основних родів літератури, який відображає життя за допомогою окремих думок, почуттів і переживань людини, викликаних тими чи іншими обставинами.

Драма – літературний твір, який змальовує світ у формі дії, призначений для сценічного втілення, один із літературних родів.

Літературний напрям –  сукупність художньо-змістових та естетичних принципів, що характерні для творчості багатьох письменників певного періоду розвитку літературного процесу.

Літературна течія – вужча (у межах напряму) спорідненість творчих принципів на основі подібних естетичних засад.

Міф – розповідь, у якій явища природи або реальні події були творчо переосмислені колективною свідомістю давніх людей як пояснення світу та втілення уявлень про нього.

Міфологічний образ – образ, що походить із міфу. У міфологічному образі в конкретній формі втілено загальні уявлення давніх людей про виникнення світу, дано первісні пояснення явищ природи та людського життя.

Героїчний епос –  збірна назва фольклорних творів різних жанрів, у яких відтворено волю, завзяття народу в боротьбі зі злом, кривдою, гнітом, прославляються розум, сила й мужність воїнів, богатирів і народних заступників.

Елегія –  вірш, у якому виражені настрої смутку, журби, філософські роздуми.

Ода –  урочисто-патетичний вірш, у якому автор висловлює похвалу видатним особам чи звеличує визначні історичні події.

Гекзаметр – метричний вірш шестистопного дактиля. Остання стопа завжди двоскладова, з цезурою (пайзою) переважно на третій стопі.

Пентаметр – в античному віршуванні дактилічний вірш, утворений подвоєнням першого піввірша гекзаметра. Піввірші розмежовані цезурою.

Трагедія – один із жанрів драми; драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті героя, який прагне високої мети й реалізації своїх творчих можливостей, з непереборним началом: богами, долею, суспільством, моральними забобонами, обов’язком.

Героїчний епос (середньовічний) –  фольклорні твори різних народів доби Середньовіччя, які відображають у легендаризованій формі події загальнонаціонального значення, релігійну боротьбу, битви проти чужоземних загарбників тощо.

Рубаї –  стала форма східного ліричного твору, що складається з чотирьох рядків із римуванням за схемою ааба.

Сонет – ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного ямба й має сталу форму в різних національних літературах.

Вічний образ – літературний або міфологічний персонаж, який має загальнолюдське значення, є актуальним для всіх часів і народів.

Роман –  один із жанрів художньої літератури, прозовий твір, місткий за обсягом, складний за будовою, у якому широко охоплено важливі проблеми, життєві події, розкрито історії багатьох персонажів протягом значного проміжку часу.

Катрен –  чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням.

Терцет –  тривірш, строфа з відповідним римуванням; найчастіше використовується в сонеті.

Ямб – двоскладова стопа з наголосом на другому складі.

Вірш (філософський) – вірш, спрямований на філософське осмислення світу, людини, який є виявом філософських поглядів, процесу самоусвідомлення ліричного героя у загальній картині буття.

Комедія –  драматичний твір, у якому засобами комічного висміюються негативні явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині.

Сатира –  гостре осудливе висміювання негативних явищ.

Сарказм – зла і уїдлива усмішка, вищий ступінь іронії.

Гумор –  відображення смішного в життєвих явищах і характерах, добродушний сміх.

Іронія – їдка насмішка, що виражає глузливо критичне ставлення автора до предмета зображення.

Метафора –  один із тропів, який полягає в перенесенні властивостей і ознак явища на інше на основі подібності.

Алегорія –  художній засіб, за допомогою якого узагальнене поняття розкривається через конкретний образ.

Притча – повчальний алегоричний твір, у якому розповідь підпорядкована моралі, повчальному змісту.