Теорія літератури. Зарубіжна, 9 клас – 2017

Поняття

Жанр –  термін, що визначає родові й видові особливості художньої творчості.

Стиль – сукупність ознак, які характеризують мистецтво пев­ного часу та напряму або індивідуальну манеру художника стосов­но ідейного змісту й художньої форми.

Роман –  великий за обсягом, багатоплановий, переважно прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події, розкрито історію формування характерів багатьох персонажів протягом тривалого часу, іноді цілих поколінь.

Ода –  жанр лірики, вірш, що виражає піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю історичних осіб. Оді притаманні урочистість і патетичність у висловленні почуттів.

Композиція – будова, розташування частин, епізодів, сцен твору.

Поема (романтична) –  поетичний ліро-епічний твір у якому розвинутий сюжет поєднаний із ліричними відступами.

Роман у віршах –  різновид ліро-епічного (змішаного) жанру, який поєднує багатоплановість, особливість ліричного і епічного зображень. Основні ознаки: зображення людини через її вчинки, і через переживання. Спричинені тими вчинками в оповідача, сюжетність та віршована форма, що підкреслює особливу роль оповідача.

Роман філософсько-психологічний –  великий епічний твір, в якому безпосередньо викладається світоглядна або етична позиція автора.

Віршовий розмір – порядок розташування наголошених і ненаголошених складів у стопі; за кількістю складів у стопі розмір розподіляється на двоскладовий (ямб, хорей), трискладовий (дактиль, амфібрахій, анапест).

Строфа (онєгінська) – один із різновидів строфи, яка складається з 14 рядків і має таку схему римування (авав ввгг деед єє).

Образ (типовий) –  це яскравий персонаж, індивідуальні вла­стивості якого поєднані з найхарактернішими рисами людей певної групи (за соціальним станом, характером тощо); художнє узагальнення, подане у вигляді цілком конкрет­ної особи. Образ вважається типовим, коли він відповідає історич­ним обставинам певного часу.

Повість (соціально-психологічна) –  це один із різновидів епічного жанру, в якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища. Для соціально-психологічних творів характерне розкриття несподіваних вчинків, прихованих причин поведінки персонажів через розкриття спадкових факторів, потаємних бажань, роздумів, мрій, снів. 

Повість соціально-побутова –   це художній твір, у якому картини родинного життя і побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв’язані з певними суспільними обставинами і пояснюються ними. 

Повість філософська – епічний прозовий твір, у якому. Окрім усіх решти ознак власне повісті, на перший план виступає глибина піднятих у ній філософських проблем. Їх розв’язання зумовлює поведінку та вчинки героїв.

Оповідання –  невеликий прозовий твір, сюжет якого будується на одному, інколи на кількох епізодах із життя одного або кількох персонажів.

Комедія –  драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині.

Художня деталь (психологічна) – деталь, що виражає істотну рису в характері, поведінці, вчинках героя. 

Психологізм –  передача художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинниками; заглибленість у творі в душу персонажів, їх психологію. У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологіч­ний), він відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій. Психологізм почав входити в літера­туру в добу реалізму з його аналітичністю, а в час модернізму він набув популярності.

Інтер’єр – опис внутрішнього вигляду приміщення, де відбувається дія.

«Нова драма» -  це течія в драматургії, пов’язана з іменем Г.Ібсена; драма почувань, передчуттів, докорів сумління, драма неспокою; прагнення до достовірного зображення, правдивого показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії – її характерна риса й важлива умова сценічного втілення.

Ібсенізм – особливість художнього мислення, творчого методу, який полягає у розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднанні зовнішньої та внутрішньої дії, інтелектуально-психологічному підході до подій і образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту, символіки тощо.

Класична література – це твори, які стали надбанням не лише національної, а й світової літератури, так як у них порушуються питання, актуальні за будь-яких часів, а образи мають загальнолюдський зміст; твори, перевірені роками, століттями, визнані в різних країнах, на них виросло не одне покоління.

Масова література –  один з двох потоків сучасного літературного процесу (іншим є елітарна література); розважальна й дидактична белетристика, яка друкується великими накладами і є складовою «індустрії культури».

Рецензія –  аналіз, розбір, деяка оцінка публікації, твору або продукту, жанр газетно-журнальної публіцистики та літературної критики; публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка. Рецензія оприлюднюється у пресі, на радіо чи телебаченні.

«Художність» - це складне поєднання творчих і професійних якостей, які визначають кінцевий результат праці творця в мистецтві. Художність безпосередньо пов'язана з творчою свободою, оригінальністю, смаком, почуттям міри автора у висвітленні теми.