Нансен Мікаелян. "Поезія"

Трапляється часто, коли без причини
Посміхнешся в безрадісну мить
І, хто зна чому, напливають хвилини,
Що солодко серце в журбі защемить.
Немов опинився в казковому світі -
Турботи й гризоти рівняєш до гри.
А роки і цифри, як порох на вітрі,
Тебе не бентежать цієї пори.
Неждано поривом підхоплений рвійним,
Прямуєш вперед на крутій бистрині.
Ти став незбагненно крилатим і вільним,
Як птах, що високому небу зрідні.
Ти злився з величним, ти - друг високості,
Найперше для тебе сьогодні - політ.
Але ти й не відаєш, як це не просто -
Відкривати величний поезії світ.