Людмила Ларіонова. "Принеси мені з гір едельвейс"

Подаруй мені весну, поки води не скресли,
Поки вітер південний жде веління Небес.
Подаруй мені сонце, хай теплом своїм пестить,
Принеси мені з гір едельвейс.

Подаруй мені пісню, задушевну і ніжну,
Щоб озвались всі струни у серці моїм,
Щоб коханню від муки в душі стало тісно,
Подаруй мені спів солов’їв!

Подаруй мені Небо! Я прилину до тебе
Зорепадним дощем у блакитному сні,
Прихилю яблуневі сузір’я до себе,
Подаруй лише крила мені!

Я свій смуток облишу. Подаруй мені тишу.
Ніжну радість, веселку і всю Землю без меж...
Я з далеких Галактик щовесни тебе кличу,
Тільки може ти... поруч живеш?