Про технологію особистісно орієнтованого уроку

Автор-розробник: - С.Подмазін.

Суть. Мета особистісно орієнтованої ос­віти полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб'єкта діяльності та суспільних відносин, яка будує свою діяльність та стосунки відповідно до стійкої ієрар­хічної системи гуманістичних і буттєвих (екзистен­ціальних) особистісних цінностей. Для того, щоб стати суб'єктом навчальної діяльності, учень по­винен оволодіти її етапами: орієнтація —              цілепокладання — проектування — організація — реалі­зація — контроль — корекція — оцінка.

  Учні опановують структуру діяльності завдяки педагогові, який допомагає їм: орієнтуватися в ма­теріалі, що вивчається (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття), визначати або брати участь у формуванні мети певної навчальної діяль­ності, реалізувати план діяльності, маючи мож­ливість варіювати цей процес у межах визначе­них норм, самостійно або спільно з іншими учнями й педагогом оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи п з еталоном (критеріями досягнення мети). При цьому саме суб'єктне ставлення до мети діяльності, привласнення і породження цієї мети учнями й педагогом у діалоговій взаємодії є пер­шим відправним пунктом у реалізації особистісно орієнтованого навчання: немає мети — немає суб'єкта.

Технологічні етапи особистісно орієнтова­ного уроку такі:

       Етап орієнтації:

·       мотивація подальшої діяльності вчителем, позитивна настанова на роботу;

·       орієнтація учнів про місце певного заняття в цілісному курсі, розділі, темі (схеми, опори, сло­весна настанова тощо);

·       опора на особистий досвід учнів із проблеми заняття.

       Етап ціле покладання:

·       учитель спільно з учнями визначає особистісно-значимі цілі наступної діяльності на уроці (що може дати це заняття школяреві зараз, для здачі підсумкового заліку, екзамену, майбутнього життя);

·       визначення показників досягнення постав­лених цілей (які знання, уявлення, способи діяль­ності свідчитимуть про це).

       Етап проектування:

·       залучення учнів (за можливістю) до плану­вання подальшої діяльності через попередню ро­боту (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовку наочності, самостійні за­вдання);

·       складання плану очікуваної роботи;

·       1 обговорення складеного плану.

       Етап організації виконання плану діяль­ності:

·            надання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно; індиві­дуально чи в групі; виклад опорних положень чи розгорнена відповідь; узагальнено чи на конкрет­них прикладах тощо);

·            вибір учнями способів фіксації пояснення но­вого матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки та ін.);

·            вибір учнями (за можливістю) завдань і спо­собів їх виконання при закріпленні знань, форму­ванні умінь та відпрацюванні навичок;

·            варіативність у завданні домашньої роботи (диференціація за рівнем складності та способом виконання).

       Контрольно-оцінювальний етап:

·            залучення дітей до контролю за ходом на­вчальної діяльності (парні й групові форми взаємоконтролю, самоконтроль);

·            участь учнів у виправленні зроблених пома­док, неточностей, осмисленні їх причин (взаємо- і самоаналіз);

·            надання вихованцям можливості самостійно або за допомогою вчителя, інших учнів порівню­вати отриманий результат із критеріями еталона (мети);

·            використовування механізмів «цінування» (позитивного ставлення до успіхів школярів) і «оцінювання» (виставлення оцінок, поурочного бала, рейтингових оцінок тощо) не тільки кінцевого результату, але й процесу навчання.

Прогнозовані результати: створення умов для розвитку суб'єктності, пізнавальних мотивів учіння, вільного вибору та відповідальності              осо­бистості школяра за результати власної діяльності.