Про "нову" і "стару" драму(таблиця, запитання, завдання)


Ознаки традиційної і «нової драми»
(За І. Бурлаковою)
Традиційна драма

«Нова драма»
- рушійна сила драми
- зовнішній конфлікт
- конфлікт між героями
- окремий конфлікт окремого героя
- конфлікт вирішується в процесі п’єси
Конфлікт
- конфлікт як фон для сценічної дії
- внутрішній характер конфлікту
- конфлікт героїв із життям
- конфлікт не розв’язується
- герой – характер
- чіткий розподіл героїв на позитивних та негативних, головних та другорядних
- увага до дії героїв
Герої
- герой – носій ідеї
- немає чіткого розподілу героїв на позитивних та негативних, головних та другорядних
- увага зосереджена на внутрішньому житті персонажів
- дія розвивається бурхливо
- захоплююча зовнішня інтрига
Характер дії
- фон – буденний, події – повсякденні
- «головні» події часто відсутні взагалі чи про них лише згадується
традиційна композиція: експозиція зав’язка, розвиток дії, кульмінація
Композиція
відхід від традиційної схеми

чіткий розподіл за жанрами
Жанрові
Особливості
- оновлення чи змішування жанрових ознак
- драми ідей, п’єси-дискусії
важливі емоційність та психологізм мови героїв
Мова героїв
- значна роль підтексту
- мова набуває глибокого символічного змісту
- на сцені малопомітна
- виражена в стислих ремарках
Роль автора
- підсилюється роль ремарки та збільшується її обсяг
- автор часто учасник дії
часто грає важливу роль
Деталь
- символічність деталі
- психологізм деталі
у фіналі – розв’язка конфлікту
Фінал
часто відкритий фінал
прагнення до реалістичності
Гра акторів
максимально природна чи, навпаки, символістично відсторонена
показ героя в певних обставинах вимагав показу певного хронотопу
Час і місце
хронотоп часто умовний

1. У чому полягає суттєва різниця між «старою драмою» та «новою драмою»? 
2. Назвіть ознаки осучаснення драми на межі століть.
3. Хто були найвідоміші драматурги цього часу?
4. Яким був герой «нової драми»?
5. Які нові проблеми почали порушувати в новочасних творах?
6. Чому драматурги вдавалися до відкритих фіналів?
Принципи «нової драми» в українській драматургії
   Леся Українка (1871–1913) активно використовувала прийоми неоромантизму та символізму. У її творчості вперше у вітчизняному мистецтві досягає свого апогею інтелектуальна та психологічна драма, у якій увага з побутових обставин переноситься на переживання персонажів, їхні духовні шукання. Володимир Винниченко (1880–1951) наполегливо розробляв філософську та морально-етичну тематику, прагнучи осмислити сучасні проблеми засобами психологічної драми. Письменник органічно поєднав різні художні напрями й течії: реалізм та експресіонізм, натуралізм і символізм. Найвидатнішим представником українського відродження 1920–1930-х років став Микола Куліш (1892–1937), який у своїй драматургії пройшов шлях від реалізму до модернізму й показав, за його словами, «моральні втрати нового часу в душах людей». Творчість М. Куліша тісно пов’язана з діяльністю видатного українського режисера Леся Курбаса (1887–1937) і театру «Березіль» (м. Харків). Лесь Курбас прагнув поєднати вітчизняні традиції української драматургії зі здобутками світового мистецтва. За це його й М. Куліша звинуватили в «буржуазному націоналізмі», вислали на Соловки (Росія, архіпелаг островів у Білому морі) і розстріляли в урочищі Сандармох (Росія, Карелія). 
Україна і світ
  В     Україні      про   творчість   Ібсена         писали       І.       Франко, Леся Українка,         Н.      Кобринська        та      інші. Драми        Ібсена         ставлять на         українській         сцені з        початку      XX    ст.     Окремі драматичні твори     письменника       переклали  А.      Крушельницький,        М.     Загірня, Н. Грінченко, І.         Стешенко   та      інші.
Підсумки
• «Нова драма» засвідчила перехід від реалізму й натуралізму до модернізму.
• У фокусі «нової драми» опинилися духовні колізії особистості, сутнісні проблеми буття, трагізм сучасного світу.
• У «новій драмі» немає соціальної типізації, у персонажах підкреслюється духовно значуще для епохи.
• «Нова драма» наближена до життя, залучає глядачів (читачів) до дії.
• Різновиди «нової драми» визначала авторська свідомість, а також взаємодія різних напрямів, течій і жанрів.  
• Г. Ібсена вважають засновником «нової драми», а кожен із тих, хто йшов за ним, зробив власний вагомий внесок у драматургію.
Компетентності
   Комунікація. Обговорення проблеми «”Нова драма”: сутність погляду на людину».
   Самовираження. Підготуйте усну розповідь на тему «Театр у моєму житті».  Ініціативність і практичність. Уявіть, що ви — режисер. Складіть репертуар із зарубіжних та українських творів для сучасної аудиторії (3–5 п’єс). Обґрунтуйте.   
   Робота з цифровими носіями. За допомогою Інтернету подивіться екранізацію або театральну виставу однієї з п’єс «нової драми». Висловте враження про неї.    
   Соціальні та громадянські навички. Проаналізуйте репертуар і діяльність відомого вам театру, який знаходиться у вашому місті (або в якому ви побували). Що зацікавило (або не зацікавило) публіку? Поясніть.
   Уміння навчатися. Що вам відомо з історії світової драми? Про що вам би хотілося  дізнатися більше?


(За підручниками Ніколенко, Міляновської, Паращич)

Комментариев нет:

Отправить комментарий