Він любив блукати заповідними стежками, вибираючи натуру. Таким і зобразив чудового російського пейзажиста І.Крамськой. Шишкін зупинився на галявині наче на хвильку, щоб перепочити. Великий і величний, як той бір, що його любив змальовувати на полотнах, він і справді нагадує лісового богатиря, як називали його сучасники, бо ніхто з російських художників до нього не міг з такою майстерністю й розмахом втілити у живопису міць і красу рідної природи.
...Затишок поляни, осяяні сонцем сосни, пронизані світлом хащі, чіткі тіні на сухому піску - можна заблукати в неозорих шишкінських далях, переходячи від картини до картини в музеях. І ясно відчувати тепло літньої днини, студену холоднечу зими, терпкий присмак соснової живиці, дух нагрітих полуднем ягід. Усе до гілочки, до квітки, до грибної шапинки відтворено в його полотнах з дивовижною конкретністю. Щоб бути точним у зображенні, робив безліч ескізів, замальовок, проб. Працездатністю він просто вражав. Так і помер за мольбертом. Кращі твори Івана Івановича Шишкіна "Лісові далі", "Полудень", "Жито", "Корабельний гай" зігріті серцем і душею великого митця, пройняті захопленням перед рідною природою, по-богатирськи могутньою, величавою, неозорою, невичерпно розмаїтою.
Комментариев нет:
Отправить комментарий