Кожній освіченій людині відоме ім'я Шекспіра - творця чудових п'єс і сонетів. І як в 17-му столітті, так і сьогодні вражають геніальна художня майстерність, філософська глибина творів, енциклопедичні знання автора. Словник Шекспіра налічує 20 тисяч слів, або вдвоє-втроє більше, ніж у багатьох відомих письменників і філософів того часу та й наступних століть. він чудово знав кілька мов, творчість грецьких і римських письменників і філософів.
І вся ця енциклопедичність ніяк не узгоджувалась із добре вивченою біографією Шекспіра. Його родина була неписьменною, він навчався у нраматичній школі в містечку Стратфорд на Ейвоні, де народився, але не закінчив її. Це навчальний заклад щось на кшталт нашої церковно-парафіяльної школи. Потім Вільям більше ніде не вчився. Відомо, що він варив пиво, торгував сіном. Опісля був одним із засновників театру "Глобус", де мав 10 відсотків усіх внесків. Не збереглося жjдного написаного ним рукрпису, а тільки 6 підписів на документах. Але їх характер (накреслені невпевненою рукою літери) свідчить, що Шекспір писав дуже мало. В залишеному ним заповіті (продиктованому нотаріусу) ретельно перераховуються речі, які письменник заповідає рідним, але там не фігурує жодної книги, хоча їх має бути чимало, адже його твори вже були видані.
Як могла ця проста, неосвічена людина написати такі високохудожні твори, де фігурують королі, аристократи? Звідки він знав їхнє життя? Над цим уже давно замислювалися літературознавці. Одні з них категорично заперечували причетність Вільяма Шекспіра до творів, що йому прписують. Інші ж, навпаки, пристрасно відстоювали його авторство, твердячи як аргумент, що сюжети й образи навіювало йому "небо". Свою "бомбу" у цій війні недавно підірвав відомий російський дослідник творчості всесвітньо відомого письменника Ілля Галолов. У своїй книзі "Гра у Вільяма Шекспіра, або Таємниця Великого фенікса" він аргументовано доводить: Вільям Шекспір - то літератуhна містифікація тривалістю 400 років. А справжній автор творів - Роджерс Меннерс, п'ятий граф Ретленд. Саме з його активною фінансовою участю будувався театр "Глобус". То він побував у складі посольства в Данії, у королівському палаці, який і змальований у "Гпмлеті". Відомі герої Розенкранц і Гільденстерн - точнісінько відтворені прізвища однокурсників графа під час навчання того в Падуанському університеті. Є й чимало інших доказів.
Навіщо ж графу та його друзям, до яких входив і тодішній король Іаків, потрібна була така містифікація? З одного боку, щоб приховати справжнє авторство, бо не годилося високим особам займатися непристойним для цього сану написання п'єс. Ось і знайшли підставну фігуру дрібного торговця Вільяма Шекспіра. А з іншого боку, певно, їм подобалося в такий спосіб усіх розігрувати.
Ретленд і його дружина Єлизавета палко кохали одне одного. Граф тяжко хворів і помер у 35-річному віці 1612 року. Невдовзі після похорону не стало і його дружини. Не витримавши тяжкої втрати, вона отруїлась. її таємно поховали в соборі святого Павла поблизу чоловіка. вони кохали одне одного так, як і змальовано в "Ромео і Джульєтті".
І хоч авторство Шекспіра, можливо, й справді великий розігарш, але безсмертні твори, які з'явилися під цим прізвищем, живуть і роблять людей кращими. І це - головне.
В.Мовчан
/Газета "Полтавський вісник". - 19 червня 1998 р./
Комментариев нет:
Отправить комментарий