Булат Окуджава. "У поета немає судді..."

У поета немає судді
ні на вулиці, ні у судьбі.
І коли він кричить аж до неба,
він кричить не до вас - до себе.
Руки ніжні до неба підносить,
губить сили свої без потреби.
Догорає, пробачення просить,
але це не за вас - за себе.
І коли, оминаючи славу,
відлітає душа до бога...
Поле пройдено. Зроблено справу,
вам рішати: навіщо й для кого.
Чи то мед, чи полинна каша,
чи пекельний вогонь, чи храм...
Все, що в нього було, - нині ваше,
все для вас. Залишається вам.
                     Переклад П.Осадчука