Порвали мертвий круг застиглої латині,
І мови рідної потоки полились
В даль італійської долини.
Так мудрий Нізамі крилом прорвать хотів
Ті пута золоті, що спів його скували,
Щоб по-братерському озватись до братів,
Та час і шах на перешкоді стали.
Але настали дні щасливих поколінь,
І вільний він тепре, азербайджанський геній...
Так лебідь, як весна веслом розплеще синь,
Рідних лине вод через леги зелені.
Комментариев нет:
Отправить комментарий