Про картину Веласкеса "Езоп"

   Серед чималого художнього доробку іспанського живописця Дієго Веласкеса (1599 - 1660) є

картини, що складають певні тематичні цикли. До такого циклу, створеного для мисливського замку іспанського короля Філіппа IV, належать портрети Меніппа, філософа-кініка ІІІ ст. до н.е., основоположника жанру античної сатири, що пізніше здобула назву "меніппова сатира", та Езопа, давньогрецького байкаря VI ст. до н.е.

   Веласкес був придворним художником Філіппа IV і залишив низку портретів короля та всієї його родини. Згадаймо хоча б осяяний червоно-рожево-золотистими барвами портрет улюблениці майстра - дев'ятирічної інфанти Маргарити, чудовий ескіз якого зберігається в Київському музеї західного і східного мистецтва.

  Веласкес малював не лише короля та членів його родини, а й звичайних, простих людей і навіть блазнів. Та хоч якими були б його герої, він ніколи не принижує їх, а навпаки - вивищує своїм співчуттям і розумінням їхньої долі.

   Підносить він і Езопа. Велично-мудрий, неповороткий байкар, обтяжений зайвою вагою тіла, а також великою книгою, що тримає в правиці, трохи відхилився назад і заклав ліву руку за пазуху. Цікаво, що книгу він тримає лише одним пальцем правої руки, очевидно, середнім, решта - відсутні. Це важлива деталь, яку вносить Веласкес у трактування образу Езопа. Може, його за наказом рабовласника навмисно зробили калікою, щоб він не писав своїх байок. Можливо, що саме тоді й почали побутувати байки як усний, а не писемно-літературний жанр.

   Дуже виразне обличчя Езопа: набрякло-поблякле від життєвих незгод, випадкових ночівель десь просто неба або на холодній підлозі. Вона має свій чіткий вираз: широкі вилиці, нерозчесане волосся, зморшки біля губ, що виказують самолюбивий характер, сповнений життєвого скепсису. Очі Езопа примружені чи то від утоми через важке життя, чи то від звички приховувати свої спрвжні думки за вигаданими, але життєво-правдивими байками.

   У спокійно-втомленому обличчі, схопленому в момент роздумів від прочитаного, відчувається прихована сила переживань, багате внутрішнє життя, як в артистів, що через вік почали втрачати впевненість у собі та бадьорість, дайте їм трішки відпочити - і можна побачити новий сплеск творчої енергії в їхніх очах, на обличчі.

   Застигла поза Езопа, з непорушним обличчям і задумливими очима, свідчить про те, що саме цієї миті він про щось розмірковує, а можливо, створює нову байку.

   На полотні відсутня зовнішня дія, проте внутрішня зображена виразно, глибоко, майстерно. За втомою і задумливістю мудрого байкаря прихована не зверхність над людьми, а гідність Людини, яка пізнала немилосердність життя.