Один із перших збройних поєдинків, де 20-річний поет ризикував життям, стався 1819 р. Стрілявся він тоді... з Кюхельбекером, одним із своїх найближчих друзів. Приводом до сварки стала епіграма:
За ужином объелся я,А Яков запер дверь оплошно...
И было мне, мои друзья,
И кухельбекерно, и тошно!
Погодьтесь, дотепно. Але Кюхельбекеру як почувалась? "Тільки кров змиє ганьбу", - вирішив він. Стрілялись. Секундантом у Пушкіна був Пущін, у Кюхельбекера - Дельвіг. Кюхля не влучив. Пушкін вистрілив у повітря, а потім друзі помирились.
У своїй статті "Магія Чорної річки", надрукованій у газеті "Труд-Україна", професор А.Портнов наводить ще кілька подібних фактів, коли запальний, нестримний Пушкін необачно підставляв свої груди під кулі. Через два тижні опісля описаного випадку він уже викликав на дуель іншого ліцейського товариша М.Корфа за те, що побив його слугу Микиту. На щастя, розсудливий Корф стрялятись відмовився.
У тому ж таки році Пушкін начебто зустрічався на дуелі з К.Рилєєвим. 1821 р. поет не поладив з офіцером Дегільї і запропонував тому битись на шаблях. Але суперник вирішив не зв'язуватися із запальним поетом.
Прчини всіх цих конфліктів улюбленця Музи часто зовсім дрібні, побутові й не варті, щоб їх вирішували з допомогою зброї. Так, із підполковником С.Старовим виникла сварка, бо на балу офіцер замовляв музикантам грати кадриль, а Пушкін наперекір йому - мазурку. Наступного дня намірилися стрілятись. Та рушила дуже сильна хурделиця. Обидва не влучили. Домовились продовжити поєдинок за ліпшої погоди. Але друзям вдалося помирити суперників.
А через два тижні - новий конфлікт. Пушкін посварився з 65-річним І.Лановим. Той назвав його молокососом, а у відповідь дістав гнівне "Виносос!" і виклик на дуель. Втрутився генерал Інзов, посадив молодого поета під арешт і тим допоміг уникнути смертельного двобою.
1836 р. в Олександра Сергійовича ледь не дійшло до збройних поєдинків із літератором О.Сенковським, із князем М.Рєпніним, письменником В.Соллогубом, з графом Ф.Толстим. Останній вважався неабияким авантюристом, нечистим на руку в картярстві. На дуелях він убив 11 чоловік. Принагідно варто сказати, що він мав 11 дітей. І всі померли. Недарма тоді говорили, що то відплата графу за великі гріхи.
Восени того ж 1836 року Пушкін намірився стрілятися з Дантесом. Але письменник В.Соллогуб, який тепер виступав як секундант поета, помирив суперників. Але ненадовго. 27 січня 1837 р. вони знову зійшлися в смертельному поєдинку. Причому наполягав на ньому саме Олександр Сергійович, а Дантес намагався уникнути: для того, щоб втихомирити плітки, погоджувався навіть одружитися з сестрою дружини Пушкіна Наталії Гончарової. Але доля вже винесла свій вирок. Противники зійшлися на Чорній річці, прогриміли постріли. Цього разу дуель виявилася смертельною для поета.
Скільки по тому пролунало звинувачень у загибелі поета! Картали і Дантеса, і оточення царя, і вищий світ, і навіть дружину Пушкіна Наталію Гончарову... Думається, не варто шукати винних. Не царськів вельможі й не високі аристократи створювали більшість тих гострих ситуацій, про які йшла мова, а часто-густо запальність, неврівноваженість, різкість і амбітність самого Олександра Сергійовича. Відомі 19 випадків, коли він мав брати або брав участь у дуелях. У складеному ним списку скорених жінок близько 70 осіб. Оточуючі ж поета докладали багато зусиль, щоб залагоджувати конфлікти, в епіцентрі яких він постійно опинявся. Людиною з дуже незручним характером він був для всіх тих, з ким доводилося спілкуватися. І в основному йому це вибачали, враховуючи і цінуючи його великий талант. Але від вироку долі не вберегли.
Підготував В.Мовчан
/Газета "Полтавський вісник"/
Комментариев нет:
Отправить комментарий