Автор-розробник —
О.Пометун, Л.Пироженко.
Суть. Інтерактивне
навчання ґрунтується на концептуальній ідеї співробітництва, взаємо-навчання. Автори
зазначають, що процес пізнання відбувається за умови постійної, активної
взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм організації навчальної
діяльності, використовуються інтерактивні
технології кооперативного, колективно-групового навчання, ситуативного
моделювання, опрацювання дискусійних питань. Деякі локальні технології
використовуються на будь-якому етапі традиційного уроку, трансформуючи його в
інтерактивний.
Структура
технологічного інтерактивного уроку представлена такими етапами.
Мотивація: фокусується увага учнів (або учасників заходу) на проблемі,
робиться спроба викликати інтерес до теми, що обговорюється. Прийомами
навчання можуть бути запитання, цитати, коротка історія, невеличке завдання,
розминка тощо. Етап займає не більше 5 % часу заняття.
Оголошення,
представлення теми та очікуваних навчальних результатів. Він забезпечує розуміння учнями (учасниками) змісту їхньої
діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку (заходу),
і що від них очікує вчитель, викладач. Також доцільно залучити до визначення
передбачуваних результатів усіх учасників заняття або заходу. На це витрачається
приблизно 5 % часу.
Надання
необхідної інформації.
Під час його реалізації
важливо дати учням (учасникам) достатньо інформації для того, щоб на її основі
виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздавального
матеріалу, виконання домашнього завдання. Для економії часу та максимального
ефекту уроку можна подавати інформацію
в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. Витрачається
приблизно 10 % часу заняття.
Інтерактивна
вправа, яка вважається центральною частиною
заняття (заходу). Вона охоплює не більше 60 % часу, що відводиться на
практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку.
Послідовність проведення
інтерактивної вправи:
- інструктування
— вчитель розповідає учасникам про цілі вправи, правила, послідовність
дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло
учасникам;
- об'єднання
в групи і/або розподіл ролей;
- виконання
завдання, за якого вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий
дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для
самостійної роботи й навчання у співробітництві один з одним;
- презентація
результатів виконання вправи.
Підбиття
підсумків, оцінювання результатів уроку. На
цьому етапі передбачаєтеся рефлексія, усвідомлення того, що зроблено на
занятті (заході), чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосувати отримане
в майбутньому. Останній етап бажано проводити у формі запитань: що нового
дізналися; якими навичкам оволоділи; чи може це бути корисним у житті. Слід
обговорити питання щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим; що не
сподобалося; що потрібно змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні
(учасники) змогли сформулювати відповіді на всі запитання. Для підбиття
підсумків бажано відвести до 20 % часу уроку (заходу).
Інтерактивні технології (мозковий штурм,
«займи позицію», розігрування ситуацій у ролях, ток-шоу тощо) активно
використовуються у виховній роботі зі школярами.
Прогнозовані результати:
активізація
пізнавальної діяльності всіх учнів, формування вмінь і навичок,
ціннісно-смислових орієнтацій;
розвиток
суб'єктності, мотивації до навчання.
Комментариев нет:
Отправить комментарий