Урок ПЧ за повістю Е.-Е.Шмітта "Оскар і Рожева пані"

Урок за повістю Е.-Е.Шмітта «Оскар і Рожева пані» 

    М е т а: ознайомити учнів з історією створення книги Е.-Е.Шмітта «Оскар і

Рожева пані» та її зв’язком з біографією письменника; розвивати навички роботи з кількома джерелами інформації та самостійного видобування інформації, її аналізу та синтезу; формувати навички самостійної роботи; виховувати милосердя, оптимістичне ставлення до життя, вміння формувати свої духовні цінності і сповідувати їх; продовжити мандрівку сучасною літературою.

     О б л а д н а н н я: тексти повісті, учнівські малюнки, фотокадри фільму та спектаклю з повісті «Оскар і рожева пані», цитатний додаток.

    Ти п  у р о к у: позакласне читання.

    Ф о р м а  у р о к у: урок-емоційне враження.

Х і д  у р о к у

     І. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок.

·     Електронний контент на уроках світової літератури. Учениця презентує результати своєї роботи.

   ( Акцентується увага на тому, що книга має величезну популярність у Франції і стала відомою далеко за її межами. Так  у  2004 році за її мотивами був поставлений моноспектакль за участю Аліси Фрейндліх (Санкт-Петербург). Ставилися спектаклі  2006 і 2008 рр., а в 2009-му році книга була екранізована).

·        Демонстрація фотокадрів з фільму(як варіант – слайд-презентація).

·        Евристична бесіда.

-         Порівняйте прочитану книгу і подані фотокадри. Чи співпадають ваші уявлення про героїв?(Сценарист і режисер фільму сам автор Е.-Е.Шмітт). Назвіть відмінності між різними видами мистецтва.

-         Яким настроєм наповнені зафіксовані миті життя героїв?

-         Що вам відомо про історію створення повісті?

     (З інтерв’ю – зустрічі Шмітта з читачами у Львові 4 квітня 2013р.: «По-перше, «Оскар і Рожева пані» повниться моїми спогадами про дитинство. Маленьким я багато часу проводив у дитячих лікарнях – не тому, що хворів, а тому, що мій тато був дитячим лікарем. Всі четверги й суботи по обіді я бував у закладах такого типу. Серед моїх друзів було чимало хворих дітей. По-друге, було-таки, що я серйозно хворів, лежав у лікарні, й одного дня мені повідомили, що я видужав і можу йти додому. Ті діти, які лежали в лікарні разом зі мною, лишалися. Я йшов, а вони лишались – і це здалося мені дуже нечесним. Я думав тоді про сміливість і розум, які потрібно мати навіть тоді, коли знаєш, що серйозно хворий і можеш померти. Того дня я пообіцяв собі, що напишу про це книжку, – ця книжка і стала «Оскаром». По-третє, в моєму вже дорослому житті було чимало близьких, любих людей, які серйозно хворіли, і дехто з них померли. Це були надзвичайно важкі моменти. Але тоді я зрозумів, що одна з найпрекрасніших речей – це уява, фантазія. Саме тому я вигадав Рожеву пані – таку собі Шехерезаду, яка завжди має напоготові якусь історійку. Завдяки уяві, фантазії, яка водночас містить у собі і смак правди, і смак витівки, ця жінка допомогла хлопчикові жити. Медицина вже була безсила, але людяність могла його врятувати, себто допомогти гідно прожити життя до останніх днів. Хоча ця книжка говорить про сторони сумні та важкі, про смерть, та водночас ця книжка – про уяву, яка допомагає жити»).

-         Що стало поштовхом до написання книги?

     (З інтерв’ю Е.-Е.Шмітта: «В основу «Оскара і Рожевої пані» була покладена не смерть дитини, а смерть моєї дружини. Мені здається, що якщо в літературі немає того, що ми самі пережили, – немає і самої літератури. Я багато разів перекладав свої життєві спогади, життєві ситуації дорослої людини на плечі дитини, яка була героєм мого твору. Якби цей перехід не був можливий, то я думаю, не зміг би нічого написати»).

     ІІ. Підготовка до сприйняття навчальної теми.

·        Прийом «Палітра емоцій».

-         Які емоції ви пережили під час читання твору?

-         З допомогою якої кольорової гами ви передали б загальне враження від прочитаного?

·     Проблемне питання. Чому книга Е.-Е.Шмітта «Оскар і Рожева пані» викликала таку шалену популярність?

     ІІІ. Оголошення теми, завдань уроку.

    Проблемне завдання. Дослідити, які ж речі стосуються кожного з нас. Якими вони зображені автором повісті?

     IV. Формування нових знань і способів дії.

Запитання на виявлення сприйняття тексту.

- Що ви дізналися про Оскара?

     (Йому десять років, раніше був зайнятий навчанням, хоча ненавидить писати, бо «Писати – це ніщо інше, як прикрашати, прибріхуючи. Такі собі хитрощі дорослих». Оскар хворий на рак, тому живе в лікарні. Не вірить, що існує Бог. Має друзів – це «Шинка, Енштейн або Поп Корн». Йому зроблена пересадка, яка «багатьох засмутила». Хімія йому теж не допомогла. «…лікарі вже не знають, що ж іще запропонувати». Вважає, що лікарі його більше не люблять, бо він «наганяє на них депресію»).

   - До кого писав листи Оскар? З якою метою? Чи він «писав прибріхуючи»?

    (Оскар писав листи до Бога. Він прагнув, щоб Бог ним зацікавився, «знайшов час зробити… дві-три послуги»).

    - Що значить належати «до хворих, які радують»? А до яких хворих, за словами самого Оскара, належить він сам?

     (Хлопчик відтепер належить до хворих, які не радують. Він «зрозумів, що став кепським хворим, хворим, який руйнує віру у те, що медицина – це прекрасно»).

    - Як Оскар ставиться до лікаря Дюссельдорфа і до медичного персоналу? Чому?

    - Як він поводиться під час операції? Про що це свідчить?

   («…я доклав зусиль в усьому, що стосувалося операції: був слухняним, дозволив усипити себе, терпів біль і не кричав, приймав усі ліки». Хлопчик надіявся на одужання, проте операція нічого не змінила, навпаки – погіршила його безнадійне становище…).

    - Хто така Бабця-Ружа? Чи відчуваєте ви ставлення Оскара і самого автора до неї? Яке воно?

     (Бабця-Ружа, як пише Оскар,  подруга Бога, яка порадила написати йому листа. «…серед жінок у рожевих халатах, які приходять ззовні, щоб якийсь час побути з хворими дітьми, вона найстарша». Між Оскаром і Бабцею-Ружею склалися дуже теплі і щирі стосунки. Відчувається і авторське ставлення до героїні як до сестри милосердя, як до матері, як до жінки-сподвижниці, жінки Великого Серця. Вона близька й Оскару вигадкою, відвертістю, щирістю, мудрістю, правдивістю, оптимізмом, тим, що вона зі Світу Дитинства, хоча й належить до світу дорослих).

- Яка роль Рожевої Пані у житті хлопчика?

- Яку гру вона запропонувала своєму підопічному? Навіщо?

(Гру про дванадцять чародійних днів. Бабця-Ружа говорить своєму другу: «Я хочу, щоб ми з тобою зіграли в неї. Особливо ти. Від сьогодні ти спостерігатимеш за кожним днем, кажучи собі, що цей день дорівнює десятьом рокам». Дні, які лишилися хлоп’яті, повинні бути сповненими радості від життя, спілкування, споглядання. Треба дорожити кожною відведеною секундою…).

- Пригадайте, яка героїня придумала свою гру, щоб навчити людей радіти життю. Що спільного між Бабцею-Ружею і Поліанною?

- Які риси характеру Оскара розкрилися у стосунках з «блакитноокою дівчинкою» Пеггі Блу? З батьками?

·        Проблемне питання. На чому ви хотіли б акцентувати увагу читача?

·        Робота з текстом. «Цитатна доріжка».

     Завдання: коротко прокоментувати вислів одного з героїв повісті, висловити своє розуміння прочитаного.

      Лист 1-й. «Одне бажання – це краще, ніж три за все життя, чи не так?»

     «Бог – не Дід Мороз. Ти можеш просити у нього лише духовні речі» (Бабця-Ружа)

      Лист 2-й. «Отоді я зрозумів, що мої батьки – це двоє легкодухів, які й мене вважають легкодухом» (Оскар)

     «Завжди є вихід, Оскаре, завжди десь є мішок борошна»(Бабця-Ружа)

      Лист 4-й. «Ніхто не може уникнути страждань. Ні Бог, ні ти. Ні твої батьки, ні я. …Власне не всяке страждання є стражданням. … треба розрізняти два типи страждань: фізичне і моральне. Фізичний біль ми терпимо. А моральний – обираємо. …зовсім не обов’язково відчувати біль від думки, що помреш. Тобі ж не відомо, що це таке. Отже, вибір за тобою» (Бабця-Ружа)

     «Справді, мати дітей це ще не все, потрібно мати час на те, щоб їх виховати» (Оскар)

      Лист 5-й. «Чому Бог допускає, щоб ми хворіли. Або він недобрий. Або не дуже вигадливий»(Оскар)

    «…хвороба – як смерть. Це – данність. Вона не є покаранням»(Бабця-Ружа)

     Лист 6-й. «Перше подружжя вразливе і завжди хитке, але потрібно боротися, щоб його зберегти, якщо воно того варте» (Бабця-Ружа)

    Лист 7-й. «Подружнє життя – класна штука. Особливо коли вам мине п’ятдесят, і випробування вже позаду» (Оскар)

    Лист 9-й. У «Медичному словнику» «немає речей, які стосуються нас усіх: Життя, Смерть, Віра, Бог»(Оскар)

     «Найцікавіші запитання залишаються запитаннями. Вони криють у собі таємницю. До кожної відповіді слід додавати «можливо». Тільки нецікаві запитання мають остаточну відповідь» (Бабця-Ружа)

     «Життя» має багато рішень, а тому – жодного»(Бабця-Ружа)

     «…для життя є одне-єдине рішення – жити» (Оскар)

    Лист 11-й. «…щодня дивись на світ так, ніби бачиш його вперше»(Оскар)

    Лист 12-й. «…життя – таки дивний дарунок. Спершу ми перебільшуємо: вважаємо, що подароване нам життя вічне. Згодом ми легковажимо, нам здається, що воно пусте, надто коротке, ми майже готові позбутися його. Нарешті ми усвідомлюємо, що це – не дарунок, а лише позика. Тоді ми намагаємося заслужити його» (Оскар)

-         Чи не пригадаєте, коли у Оскара не було до Бога «жодних бажань»? Чому?

(На день шостий, у день родини, коли він «вдочерив Бабцю-Ружу, сподобався батькам дружини і отримав її назад здоровою». Автор вустами Оскара підкреслює значущість родини для дитини. Оскар щасливий, що операція Пеггі пройшла успішно, що він сподобався її батькам. Оскар ЩАСЛИВИЙ ТОМУ, ЩО ЩАСЛИВІ ІНШІ, ті, кого він любить. А коли ти щасливий, запитань не виникає, до Бога в тому числі). 

·     Мить роздумів. До кого ви хотіли б написати листа-звернення? Про що ви попросили б адресата?

-       Що послужило приводом написання у листі до Бога такого бажання: «…нехай мої батьки залишаються завжди такими, як сьогодні ввечері»?

(Примирення між батьками і сином додало хлопчику сил, віри в те, що його батьки люблять. Рано чи пізно вони також приєднаються до нього…)

·     Читання уривка з 11-го листа від слів «Я зрозумів, що в тому є ти» і до кінця, а також останнього, 14-го, листа.

Завдання. Порівняти листи Оскара і Бабці-Ружі. Що між ними спільного?

    - Що дала дружба дитині і дорослій людині?

   (Дружба збагатила обох, зробила їх геть іншими. Оскар, втрачаючи сили, дякує Богу за те, що він відкрив йому свою таємницю: «щодня дивись на світ так, ніби бачиш його вперше». Зверніть увагу: не востаннє, а вперше! Ось у чому мудрість, оптимістичне звучання повісті. Немає тут песимізму, немає сліз, немає безнадії. «…я послухався твоєї поради і поринув у це. Вперше. Я споглядав світло, кольори, дерева, пташок, тварин. Я відчував, як повітря проходить крізь мої ніздрі і дає змогу дихати. Я чув голоси, які звучали в коридорі, як під склепінням собору. Я відчував себе живим. Я тремтів від чистої радості. Щастя буття. Я був зачудований.

     Дякую, Господи, що ти зробив це для мене. У мене було враження, що ти взяв мене за руку і повів у серце таїни, щоб її споглядати. Дякую». Це ключові слова до розуміння повісті. Оскар змінився! Він споглядав, відчував, чув, тремтів, був зачудований. Він хотів, щоб Бог повторив відчуття першовідкривача для його батьків і для Пеггі.

    Немає сенсу дискутувати, чи може 10-річна дитина висловлювати такі філософські думки дорослого. Хто був з нас на межі?.. Хто знає, що відчувають в останню мить, навіть якщо це діти? На мій погляд, хвороба змінює будь-яку людину. Коли дні злічені, стаєш не по-дитячому мудрим, дорослим… Тому не варто акцентувати увагу на ранній філософії Оскара(кожна думка – це філософська цитата, кладень мудрості, ради якого варто прочитати і осмислити повість з учнями і самому наодинці з собою). Варто звернути увагу на світлий образ Бабці-Ружі. Адже це вона зробила життя Оскара іншим. І це щастя, що такі люди в останню хвилину є з нами. Адже це так важливо – відчувати себе потрібним, коханим навіть у такій ситуації… бо це взято з життя!

     А чи змінилася сама Бабця-Ружа? Звичайно.  І ці зміни у останньому листі, який вона написала замість Оскара. Ось він:

    «Дорогий Боже,

     Хлопчик помер.

     Я залишуся рожевою пані, але більше ніколи не буду Бабцею-Ружею. Нею я була лише для Оскара.

    Він згас сьогодні вранці, у ті півгодини, коли його батьки і я пішли випити кави. Він зробив це без нас. Гадаю, він чекав цього моменту, щоб оберегти нас. Ніби хотів захистити нас. Ніби хотів захистити від безжальності моменту свого зникнення. Насправді, це він дбав про нас.

   На серці такий смуток, такий тягар, у ньому живе Оскар, і я не можу його прогнати. Мушу втриматися від сліз до вечора, бо не хочу прирівнювати свій біль до нестерпного болю його батьків.

    Дякую тобі за те, що ти познайомив мене з Оскаром. Завдяки йому я була дотепною, вигадувала легенди, навіть розумілася на кечі. Завдяки йому я сміялась і пізнала радість. Він допоміг мені повірити в тебе. Я сповнена любові, вона обпікає, він стільки дав її мені, що вистачить на всі роки, які мене чекають».

    У ч и т е л ь. Додати, здається, нічого. Хочеться мовчати і осягати сказане і написане. Треба вміти бути вдячним… Абсолютно за все. За все, що дає нам доля… І радіти Життю. Цей життєствердний пафос дарує нам Е.-Е Шмітт повістю «Оскар і рожева пані». Світло і радість йдуть, як від Оскара, так і від Бабці-Ружі. Повторюся: не треба зациклюватися на тому, що 10-річна дитина не може так філософствувати. Може! А якщо й ні, то бути щасливим від того, що щасливі навколо тебе інші, хоч сам безнадійно хворий, може далеко не кожна доросла людина. Прагнути любові батьків, правди, вміння сприймати таку гірку правду, дружити й любити, бажати здоров’я іншим, дивитися на світ як вперше, плекати в собі надію і віру в Бога – далеко не весь перелік духовних цінностей Оскара.

    У другому листі Оскар писав: «Я згоден, щоб ти прийшов до мене. У мою свідомість. Гадаю, це виглядатиме вражаюче. Було б добре, якби ти зробив це для мене… якщо ти застанеш мене у такому стані(сон), не вагайся – буди. Було б дурістю розминутися на якусь хвилину, хіба ні?».

    А закінчується повість словами: «Тільки Господь має право мене розбудити».

   Якщо повернутися до вище написаних слів Оскара із другого листа, істина стає напрочуд ясною і не має потреби зайвий раз виголошувати її вголос.

    У кожного своє розуміння і свій шлях до Бога. Тому й тут не треба спекулювати на темі Бога. Залишмо все як є. Це позиція автора. Його розкриття теми-табу. 

   З інтерв’ю письменника: «…теми, яким я надаю перевагу, – це теми-табу. Адже хвороба і смерть дитини – це тема-табу (в «Оскарі»).

    …Кожен має потребу надавати сенс своєму життю, речам і явищам довкола нас, адже речі не мають значення самі по собі. Смерть, народження, хвороба — чи все це має значення саме в собі? Сенс є тільки тоді, коли людина має його на увазі. Отже, я говорю про духовність для того, щоби зрозуміти, який сенс вдається людині надати тим чи іншим явищам.

    Я думаю, що мистецтво допомагає нам жити, тому що інакше – жити це виживати. Життя повинно мати сенс, і його, як на мене, може надати мистецтво. … Для мене ціль усіх історій, розказаних письменниками, — це зробити життя кращим.

    Сенс життя – це жити. Варто додавати життю життя. … Для мене гарне життя – це щедре життя».

    Оскар і Бабця-Ружа додали життю життя – і воно було щедре. Хіба ні?..

     V.  Застосування знань, умінь, навичок.

·     Проблемне завдання. Зробити висновок, якими показані Е.-Е.Шміттом речі, що стосуються кожного з нас – Життя, Смерть, Віра, Бог(за групами чи парами).

·     Завдання. Запропонуйте книгу «Оскар і Рожева пані» прочитати одноліткам – і не тільки – за допомогою стратегії «Прес».

·     Творче завдання. Перегляньте постери за книгою Шмітта і запропонуйте свої(звернути увагу учнів на оптимістичне зображення Оскара, його усмішку). Зробіть висновок, яка мудрість випливає з прочитаного і осмисленого?

     VI. Домашнє завдання. Переглянути однойменний кінофільм(за бажанням). Твір-мініатюра «Про тих, хто освітлює моє життя…»

     VII. Оцінювання.

ЛІТЕРАТУРА

     Ш м і т т  Е р і к-Е м м а н ю е л ь. Оскар і рожева пані: повість / Переклад з французької Олени Борисюк. – Львів: Кальварія, 2009. – 96с.

Додаток.

ЛІТЕРАТУРНІ ВПЛИВИ

              ЯНГОЛЯ 

                                   За повістю Е.-Е.Шмітта «Оскар і рожева пані»

Рожева пані входить у палату,

Де день у день приходить людям смерть…

Старенька прагне дивом усміхатись.

Її душа добром наповнена ущерть.

А що для Оскара вона приготувала?

Відвідини з легендами щодня,

Розмову з Богом, щоб урятувала

Хлоп’ячу душу, миле янголя.

Так він в листах із Богом спілкувався,

Повідував історію хвороби і журби.

Прожити день за десять років силкувався,

Пізнати світ і мудрощі земні.

Спізнавши все так коротко і швидко,

Піднявся в небо, тільки стало видко…

                                        26 липня 2013