Корисний словник новітніх термінів для сучасного вчителя-філолога

Глосарій для вчителя-філолога

АВТОРСЬКІ НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ	складова програмно-методичного забезпечення освітнього процесу навчально-виховного закладу. А.н.п. характерні оригінальні концепції. Запровадженню А.н.п. передує  експертиза, апробація та сертифікація. Типові навчальні програми розробляють на основі  вимог державного стандарту стосовно певної  освітньої галузі. Їх затверджує Міністерство освіти та науки. Авторські навчальні програми можуть, з урахуванням вимог державного стандарту, на відміну від типових програм, реалізувати інші підходи до розгляду навчального матеріалу.
АВТОРСЬКІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ	розроблені вчителями-практиками  технології, у яких  поєднано адекватні змістові та цілям різнорівневого і різнопрофільного навчання структурно-логічні, діалогові, інтеграційні, ігрові, тренінгові, комп’ютерні технології.
АДАПТАЦІЯ ТЕКСТУ	пристосування тексту  з урахуванням рівня підготовленості учнів до його сприймання та опрацювання.
АКТИВІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ	заходи, що застосовуютьcя з метою її інтенсифікації та підвищення активності. Здійснюється за такими напрямками: а) педагогічний  (застосування форм і методів навчання, які стимулюють пізнавальні інтереси); б) психологічний (збудження  психічних процесів: відчуття, сприйняття, мислення, уяви і под.  учнів з метою їхньої підготовки до  активної пізнавальної роботи); в) соціально-психологічний (організація міжособистісного спілкування в навчальній групі, яка сприяє змаганню та взаємонавчанню її членів, заохочення індивідуальних досягнень з боку педагога та групи); г) соціально-економічний (підвищення особистої соціальної та економічної зацікавленості в більш високих результатах навчальної діяльності).
АКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ (АМО)	методи, що створюють умови для вияву активності  суб’єктів  спільної діяльності «учіння-навчання». Поєднують ознаки методів педагогічного впливу та компонентів змісту освіти, оскільки через них можна передати навички діяльності, які не передаються вербальним шляхом. Проектувати навчальну ситуацію, у якій виявляється діяльнісний зміст освіти, можна лише через АМО.
АКТУАЛІЗАЦІЯ	1) відтворення в пам’яті  системи знань (понять, положень, правил, фактів, уявлень), життєвого досвіду, засвоєних раніше способів учіння з метою наступного їх використання у пізнавальній діяльності; 2) перехід від  можливості до дійсності.
АКТУАЛЬНЕ ЧЛЕНУВАННЯ РЕЧЕННЯ	виділення в реченні його частини (слова, словосполучення), що містить уже відому з попереднього речення (речень) інформацію, тобто теми (у шкільній практиці – «дане», воно ж «відоме»), та частини, що містить уперше повідомлювану інформацію, тобто   «нове». Завдяки  цим зв’язкам  між реченнями в тексті забезпечується розвиток думки. Застосовується в лінгвістиці тексту
АКТИВІЗАЦІЯ СЛОВНИКА УЧНЯ	робота, спрямована на уточнення та збагачення активного словника школяра.
АКТИВНИЙ СЛОВНИК УЧНЯ	частина словника, що використовується школярем у самостійному усному й писемному мовленні.
АЛГОРИТМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ	напрям  педагогічних досліджень, який акцентує на використанні структурованих алгоритмів розв’язання навчальних завдань.
АЛГОРИТМ У НАВЧАННІ МОВИ.	Алгоритм -  перелік елементарно простих, взаємно пов’язаних операцій (кроків), послідовне виконання яких приводить до правильного розв’язання завдань певного типу.
АРТИКУЛЯЦІЯ (від лат. articulatio – розчленування)	діяльність мовленнєвого апарату, внаслідок якої утворюються звуки.
АУДІОКНИГА	текст (інформаційний, художній, публіцистичний), поданий у аудіоформаті.  Використовують з метою активізації  слухових     аналізаторів у процесі ознайомлення  з навчальним матеріалом.
АУДІЮВАННЯ	один з чотирьох видів мовленнєвої  діяльності, що полягає в одночасному  сприйнятті на слух і розумінні людського мовлення і є основою спілкування. Розрізняють репродуктивне та продуктивне аудіювання.  Сприймати усно передавану інформацію можна  глобально, докладно й критично. Глобальне (ознайомлювальне) аудіювання  вимагає від слухача загального охоплення змісту  повідомлення, вміння визначити його тему й головну думку, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи. Докладне аудіювання передбачає  найповніше  сприйняття змісту повідомлюваного. Критичне аудіювання  вимагає оцінки сприйнятих тверджень.
ВЕРБАЛІЗМ (від лат verbalis - словесний)	зловживання словом, марнослів’я, пустопорожнє пишномовство, за яким простежується відсутність глибокої думки.
ВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ	процес передавання інформації  за допомогою мови.
ВИДИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ	аудіювання (одночасне слухання-розуміння), читання, говоріння й письмо.
ВИСЛОВЛЮВАННЯ	акт комунікації; одиниця повідомлення, що має смислову цілісність і може бути сприйнята  адресатом мовлення. У процесі  навчання мови робота над висловлюванням проводиться у формі  складання речень; відповідей на питання вчителя; розгорнутих відповідей за змістом вивченого; творчих робіт; доповідей тощо.
ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ	читання з дотриманням системи правил (орфоепії, артикуляції, дикції тощо).
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ОСВІТИ	одна з фундаментальних тенденцій розвитку освіти.  Відображає формування  єдиного інформаційного, освітнього й соціального простору в масштабах усієї планети, зокрема через  діяльність  засобів масової інформації, канали Інтернет.
ГОВОРІННЯ	один з чотирьох видів мовленнєвої діяльності, що полягає у  перекодуванні думки в звукові сигнали, переведенні внутрішнього мовлення у зовнішнє (акустичне).
ГОЛОС	звуки, що їх виробляє голосовий апарат людини. Володіння голосом – необхідна умова підготовки вчителя.
ГУМОР	сприйняття та змалювання дійсності у жартівливій, м'якій інтонації (на відміну від сатири).
ДЕДУКЦІЯ (від лат.  deductio– виведення)	метод умовиводу за типом від загального до конкретного (дедуктивний метод Шерлока Холмса).
ДИКЦІЯ (від лат. dictio – вимова)	манера вимовляння звуків і слів.
ДИСКУРС	емоційна атмосфера, семантичне поле, що створюється «між рядками» в тексті; певною мірою збігається з поняттям підтекст.
ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ МОВИ	організація навчальної діяльності школярів одного класу на основі їх об’єднання в групи за інтересами, рівнем готовності  до виконання певних видів роботи тощо.
ДІАЛОГ	вид мовлення (найчастіше усного), для якого характерні почергові висловлювання двох або кількох співрозмовників. Характерними для діалогу є такі ознаки: граматична неповнота речень, використання простих синтаксичних конструкцій, різних речень за метою висловлювання, звертань і вставних слів, вигуків і часток тощо.
ДІЯЛЬНІСНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ	елемент Державного стандарту  базової і повної загальної середньої освіти галузі «Мови і літератури». Вона має назву ще «стратегічна». Виявляється у формуванні мотивації навчання, здатності організовувати свою працю для досягнення результату. ДЗЛ передбачає оволодіння уміннями: творчими; естетико-етичними; загальнопізнавальними: інтелектуальними, інформаційними; організаційно-контрольними. Реалізація цієї змістової лінії  відбувається у процесі роботи над опрацюванням навчального  матеріалу мовної, мовленнєвої й соціокультурної змістових ліній.
ДОСЛІДНИЦЬКИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ	метод, у основу якого покладено ідею про подібність  етапів та логіки навчального та наукового пізнання. Передбачає таку організацію навчального процесу, за якої учень засвоює елементи методології та методики наукового аналізу явищ і процесів та оволодіває вміннями самостійно одержувати нові для нього знання.
ЗАСВОЄННЯ	процес, що забезпечує розвиток. На противагу навчанню не має зовнішнього продукту, а призводить лише до появи у індивіда нового способу діяльності, нової здібності.
ЗНАННЯ	сукупність відомостей про дійсність, виражена у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій та зафіксована в знакових системах природних та штучних мов
ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ	унікальне поєднання психо-фізіологічних даних  та особистісних рис, притаманне конкретній людині, що відрізняє її від інших людей.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ	тлумачення, пояснення, розкриття змісту чогось.
ЕВРИСТИКА	історично започаткований Сократом. Особливий метод ведення діалогу, навчання, що ґрунтується на системі навідних питань, які спонукають, «підштовхують» співрозмовника до самостійного вирішення проблеми.
ЕВРИСТИЧНА БЕСІДА	метод навчання, який полягає в тому, що вчитель вміло поставленими запитаннями спонукає учнів самостійно на основі їхніх знань, уявлень, життєвого досвіду, спостережень приходити до певних висновків, формулювати поняття і правила.
ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ ( НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ)	забезпечує розкриття гуманістичного потенціалу та естетичної цінності творів української, світової літератури, а також літератур національних меншин, формування світогляду учнів, їх національної свідомості, моралі та громадянської позиції.
ЕМПАТІЯ	проникнення у внутрішній світ іншої людини через емоційну ідентифікацію, співчуття.
ЕРИСТИКА	наука, що навчає  вмінню сперечатися, переконувати  в істинності власних суджень, поглядів, правильно вести полеміку.
ЕРУДИЦІЯ (від лат. eruditio – вченість)	наявність глибоких знань і тій чи іншій галузі; виникає як результат копіткої праці індивідуума над собою
ЕТИКА	філософська наука, що вивчає мораль; умовна система моральних норм та обов’язків людей стосовно один до одного та суспільства в цілому.
ЕТИКЕТНІ ФОРМУЛИ	мовні кліше, що виникли в національній мові у процесі культурного розвитку народу (привітання, прощання, вибачення і под.)
ЖЕСТ	система міміки, рухів рук і тіла, що відіграє допоміжну, але важливу роль у мовленнєвому спілкуванні. Ж. бувають механічні (автоматичні), ілюстративні та емоційні.
ІНДУКЦІЯ В НАВЧАННІ МОВИ	опора в навчальній роботі на  умовиводи, у яких учень іде від конкретних  випадків до загальних явищ, до закономірності. На основі дедукції будується евристична бесіда, організовуються спостереження над мовою.
ІННОВАЦІЙНЕ НАВЧАННЯ	зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі  навчальна діяльність, що грунтується  на  оригінальних методиках розвитку різних форм мислення, творчих здібностей,  соціально-адаптаційних можливостях особистості.
ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ МОВИ (від лат. innovus)	зрушення у бік методичного оновлення навчального процесу, в основу якого покладено обов’язкову якнайактивнішу участь у творчо організованому процесі навчання його суб’єкта, тобто школяра, а також  передбачення радості  учня від  досягнутого ним у навчанні успіху.
ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ НАВЧАННЯ	цілеспрямовано організовані ситуації розвитку особистості. Передбачають створення умов для реалізації  права особистості  на індивідуальний творчий внесок, умови співробітництва та співтворчості.
ІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ (від лат. intelligens – обізнаний, мислячий)	здатність генерувати думки та емоції, інтегрувати їх у річищі інтелектуальної проблеми та рафінувати крізь  призму культури. І. невід’ємна від  емпатії, ерудиції, етики та естетики.
ІНТЕНСИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ МОВИ	навчальні системи, які  активізують  приховані додаткові  можливості засвоєння навчального матеріалу: застосування рольових ігор; сугестопедія (від сугестія – навіювання), гіпнопедія – навчання мови під час природного (не гіпнотичного) сну тощо.
ІНТОНАЦІЯ (від лат. intono - голосно вимовляю)	ритмо-мелодійний малюнок мовлення, основою якого є  чергування підвищення та пониження тону голосу.
ІНФОРМАТИЗАЦІЯ	одна з глобальних тенденцій  розвитку освіти, пов’язана з розширенням  застосування комп’ютерів, інформаційних мереж і технологій в освітній практиці.
КВАЛІФІКАЦІЯ	1) рівень, ступінь підготовленості  людини до певного виду праці;  2) професія, спеціальність; 3) характеристика предмета, віднесеність його до певної категорії.
КІНЕСИКА	сукупність  форм невербального спілкування, що проявляються  у рухах людського тіла – погляді, міміці, жестах, поставі (позі), ході.
КЛАСИФІКАЦІЯ ПОМИЛОК.	Допущені школярами в усному й писемному мовленні помилки поділяються на мовні (граматичні, орфографічні, пунктуаційні)  та  мовленнєві. У письмових роботах визначаються змістові, логічні  помилки.
КОМПАРАТИВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ  ( НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ)	Передбачає усвідомлення творів художньої літератури як важливої складової мистецтва, ознайомлення учнів з основними цінностями світової художньої культури, розкриття особливостей творів, літературних явищ і фактів у широкому культурному контексті, висвітлення зв’язків літератури з філософією, міфологією, фольклором, звичаями, віруваннями, культурними традиціями різних народів і національностей, розширення ерудиції учнів, виховання їх загальної культури, поваги до національних і світових традицій, толерантного ставлення до представників різних культур, віросповідань, рас і національностей.
КОМПЕТЕНТНІСТЬ	спроможність вирішувати проблеми, які виникають у житті, засобами навчального предмета: а) розпізнавати з-поміж проблем, що виникають, такі, що можуть бути вирішені засобами даного предмету; б) формулювати й вирішувати такі проблеми із застосуванням предметних знань і вмінь; в) аналізувати застосовані методи рішення; г) інтерпретувати одержані результати, формулювати остаточні результати вирішення поставленої проблеми.
КОМПЕТЕНЦІЯ	сукупність знань, умінь і навичок, а також способів практичної діяльності учнів, які забезпечують практичне оволодіння навчальним предметом.
КОМУНІКАТИВНА УСТАНОВКА	стан готовності мовця позитивно (або негативно)  реагувати  на співрозмовника у процесі спілкування.
КОМУНІКАЦІЯ	процес передавання  інформації (ідей,  думок, уявлень,  вражень і под.). За типом стосунків між учасниками розрізняють міжособистісну, публічну, масову К.;   відповідно до засобів – мовленнєву, паралінгвістичну (жест, міміка, інтонація),  знаково-речову (наприклад, художню) К.
КОРЕКЦІЯ	усунення відставання, відхилень у розвитку, порушень, дефектів в освіті, навчанні та вихованні.
КРЕАТИВНІСТЬ	стійка властивість індивіда виявляти соціально значущу  творчу активність; рівень творчої обдарованості, здатності до творчості.
КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ	поєднання комунікативної установки, знань з етики й психології спілкування та вміння застосовувати ці знання на практиці.
КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ЛІНІЯ  (НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ)	передбачає усвідомлення творів художньої літератури як важливої складової мистецтва, ознайомлення учнів з основними цінностями світової художньої культури, розкриття особливостей творів, літературних явищ і фактів у широкому культурному контексті, висвітлення зв’язків літератури з філософією, міфологією, фольклором, звичаями, віруваннями, культурними традиціями різних народів і національностей, розширення ерудиції учнів, виховання їх загальної культури, поваги до національних і світових традицій, толерантного ставлення до представників різних культур, віросповідань, рас і національностей.
ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ	галузь науки про мову, що почала активно розвиватися з 70-х років минулого століття. Основним поняттям лінгвістики тексту є текст, а предметом вивчення – зміст  і структура  тексту.
ЛІНГВОДИДАКТИКА	теорія навчання мови; досліджує питання змісту навчального курсу мови на основі лінгвістичних досліджень, труднощі  засвоєння мовного матеріалу, причини виникнення таких труднощів і шляхи їх подолання, визначає принципи, методи і прийоми  навчання мови.
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ (НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ)	передбачає вивчення літературних творів у єдності змісту і форми, оволодіння учнями основними літературознавчими поняттями, застосування їх у процесі аналізу та інтерпретації художніх творів, розгляд літературних творів, явищ і фактів у контексті літературного процесу, виявлення специфіки літературних напрямів, течій, шкіл у розвитку української літератури, світової літератури і літератур національних меншин, розкриття жанрово-стильових особливостей художніх творів, ознайомлення учнів з основними принципами художнього перекладу.
МЕДІАОСВІТА	напрям у педагогічній науці, що досліджує засоби  масової комунікації. Головні завдання: підготовка тих, хто навчається, до життя в інформаційному суспільстві, формування в них уміння  здобувати й використовувати інформацію в будь-якому вигляді, здійснювати  комунікації, усвідомлювати та враховувати особливості впливу на людину засобів комунікації.
МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ У НАВЧАННІ МОВИ	мають полягати у взаємопроникненні наук, що сприяє формуванню в учнів єдиної картини світу та розумінню ними  взаємозв’язків явищ природи й суспільного життя.
МІМІКА	рухи м’язів обличчя, якими виражають емоції та почуття людини.
МОВНІ  НАВИЧКИ	автоматизовані вміння, що формуються внаслідок  тривалого вправляння. Належать до інтелектуальних, проте їхня особливість полягає в тому, що, з огляду на безперервний контроль свідомості над мовленням, а також нестримний потяг більшості мовців до мовної творчості, вони ніколи не досягають абсолютної автоматизації.
МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ	елемент Державного стандарту  базової і повної загальної середньої освіти галузі «Мови і літератури». Здійснюється в процесі засвоєння учнями системних знань про мову й формування на їх основі  відповідних умінь як засобу пізнання спілкування, самовираження людини.
МОВЛЕННЄВА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ	елемент Державного стандарту  базової і повної загальної середньої освіти галузі «Мови і літератури». Призначення цієї змістової лінії полягає у забезпеченні цілеспрямованого формування й удосконалення  вмінь і навичок  в усіх видах мовленнєвої діяльності – аудіювання, читання, говоріння, письмо.
МОДУЛЬ	задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу.
МОЗКОВА АТАКА	організований процес генерування ідей  у результаті безперешкодного і відкритого обговорення проблеми.
МОНІТОРИНГ В ОСВІТІ	постійне відстежування  певного процесу в освіті з метою виявлення його відповідності визначеному результату навчання. Елементи М.:  поточна, проміжна і підсумкова атестація, графіки та звіти, педагогічні ради, педагогічні консиліуми і под.
МОНОЛОГ	висловлювання однієї особи, здебільшого значне за обсягом, що має тему, головну думку, певну композиційну структуру.
МОРАЛЬ	система поглядів, норм, оцінок, які регулюють людську поведінку.
МОРАЛЬНА НОРМА	вимога, якої необхідно дотримуватися за будь-яких обставин, обов’язковий елемент моральних відносин і моральної культури суспільства.
НАВЧАННЯ	процес, що, забезпечуючи пізнання світу, передбачає  певний зовнішній продукт, отримання нових засобів у діяльності (знань, умінь, навичок).
НАЦІОНАЛЬНА МОВА	підгрунтя національної культури в її юридичних, політичних, релігійних, науково-освітянських і побутових аспектах.
НЕОРИТОРИКА (Rethorica nova)	нова риторика, що виникла у другій половині ХХ ст. на підґрунті нових наукових дисциплін (комунікативної лінгвістики, психолінгвістики, лінгвістики тексту тощо) і має за мету забезпечення ефективності комунікативного акту, засвоєння оптимальних алгоритмів спілкування та мовленнєвого впливу на людей, методи переконання аудиторії.
НЕТРАДИЦІЙНІ  ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ	уроки, що виходять за межі традиційних типологій. З-поміж них виділяють: Інтегровані, уроки в формі змагання,   уроки з перенесенням традиційних форм позакласної роботи;  уроки, що імітують публічні форми спілкування уроки, що імітують культурні заходи; уроки із застосуванням фантазії; уроки, засновані на відомих у суспільній практиці  жанрах, формах і методах роботи; уроки на основі нетрадиційної організації навчального матеріалу.
НОВАТОРСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД	навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність, породжена радикально новою педагогічною ідеєю.
ОБЛАДНАННЯ  УРОКІВ СЛОВЕСНОСТІ	комплект усіх використовуваних на уроці навчальних посібників:  підручники, посібники (збірники вправ, диктантів, переказів, тестів тощо), словники та довідники, роздавальний матеріал, унаочнення (таблиці, схеми, картини), а також зошити, дошка, крейда, ТЗН.
ОЛІМПІАДА	одна з організаційних форм  позакласної й позашкільної роботи з навчального предмета, мета якої – виявлення й розвиток пізнавальних інтересів і здібностей школярів.
ОПОРИ	гранично стислі узагальнені  теоретичні відомості, подані у формі таблиці, формули або моделі. Використовуються  як засіб запам’ятовування та орієнтир у практичних діях учня.
ОПТИМІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ	вибір оптимального (найкращого, найдоцільнішого) варіанта процесу навчання в конкретній педагогічній ситуації. Основні критерії:  результативність і якість вирішення навчально-виховних завдань за  мінімальних витрат часу й зусиль учнів та вчителя.
ОЦІНКА	загальний термін, що вживається для характеристики  результатів  навчальної діяльності відповідно до критеріїв  їх відповідності встановленим вимогам. Поділяються на поточні, проміжні,  підсумкові; виражаються у балах.
ПЕДАГОГІЧНА АКСІОЛОГІЯ	наука про сприйняття, освоєння та оцінювання нового в педагогіці. Основні категорії: педагогічне співтовариство,  оцінювання та різновиди  процесів освоєння нового,  явища консерватизму і новаторства в педагогіці, особливості інноваційного середовища, готовність педагогічного співтовариства до сприйняття й оцінювання нового тощо.
ПЕДАГОГІЧНА ІННОВАЦІЯ	сукупність нових професійних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання й навчання; цілісна теоретична, технологічна і методична концепція оновлення педагогічної діяльності, що забезпечує її вихід на якісно новий рівень.
ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ	прийняття і здійснення педагогом  оптимальних нестандартних рішень у змінних умовах навчально-виховного процесу.
ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА	комплекс загальнопедагогічних і психологічних умінь педагога, що забезпечує  володіння ним своїм психофізичним станом, настроями, емоціями, мовленням тощо. Виділяють такі елементи П.т.: вербальні (голос, дикція, інтонація, темп мовлення); невербальні ( міміка, жести, артикуляція,  пластика); соціально-перцептивні (увага, сприйняття, спостережливість, уява);  володіння емоційним станом (зняття напруження, саморегуляція, самонавіювання тощо).
ПЕДАГОГІЧНИЙ  ПАЛІАТИВ	тимчасова поступка педагога, що полягає у його навмисному «небаченні», «непомічанні»  порушень  учнем соціальних норм і створенні умов для унеможливлення їх у майбутньому; терплячість заради успішного розвитку дитини.
ПЕДАГОГІЧНІ ВИНАХОДИ	перетворення, конструювання окремих елементів педагогічних систем, методів, засобів, умов навчання та виховання.
ПЕДАГОГІЧНІ ВІДКРИТТЯ	наймасштабніші новаторські педагогічні рішення, пов’язані з висуненням принципово нових педагогічних ідей та їхнім втіленням у конкретній педагогічній системі.
ПЕДАГОГ-ФАСИЛІТАТОР	педагог, який працює в системі особистісно зорієнтованої педагогіки, сповідує заохочення й довіру як вираження особистісної впевненості в можливостях і здібностях учнів, підтримує їхню відкритість власним думкам і переживанням.
ПЕРЕДОВИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД	навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність, у процесі якої  позитивні результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються  застосуванням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових освітніх систем або інтеграції  традиційних форм, методів і под.
ПЕРЕКАЗ	традиційний для школи вид навчальної роботи з розвитку  мовлення, що полягає в усному або письмовому відтворенні тексту-зразка. Завжди  має виховний потенціал. Види переказу:  за метою проведення: навчальні та контрольні; за повнотою передання змісту та мовних засобів: детальні (докладні), стислі, вибіркові, з творчим завданням.
ПИСЬМО	один з чотирьох видів мовленнєвої діяльності, процес кодування слів, речень, текстів  за допомогою графічних знаків:
ПОНЯТТЯ В КУРСІ МОВИ	логічно оформлена думка про предмет або явище із зазначенням  його суттєвих ознак. Засвоєння понять певної науки складають  основу його вивчення.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОМИЛОК	досягнення автоматизації мовних умінь (вироблення правописних  навичок) на основі багаторазового закріплення знань орфографії та граматики.
ПОШУКОВІ (ЕВРИСТИЧНІ) МЕТОДИ НАВЧАННЯ	методи, які забезпечують  максимальну пізнавальну активність учнів, що спирається на розвинутий пізнавальний інтерес.
ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ МЕТОД	метод залучення учнів до самостійних і безпосередніх спостережень, на основі яких вони встановлюють зв’язки предметів і явищ діяльності, роблять висновки, пізнають закономірності.
ПРАВИЛА МОВНІ	Положення, що виражають певну закономірність мови у граматиці, фонетиці, словотворі тощо. 2. Припис, інструкція для виконання певної дії, перелік послідовності операцій, з яких ця дія складається у орфографії, орфоепії, каліграфії тощо.
ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ	один із типів розвивального навчання, навчально-виховна система (інколи визначається як метод навчання), суттю якої є пошукова діяльність учнів.
ПРОБЛЕМНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ	методи засвоєння нових знань, за  умови застосування яких учень бере участь у виробленні нового змісту знань (розв’язанні проблеми). Передбачають високу мотивацію учасників навчального процесу, можливості реалізації атмосфери діалогу й співробітництва.
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНА	затверджений Міністерством освіти  і науки документ,  що визначає зміст і обсяг  предмета, коло знань і вмінь,  що мають бути обов’язково засвоєні учнями кожного класу. Укладаються відповідно до вимог  Державного стандарту та Концепції навчання предмета
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДИСКОМФОРТ	відчуття людиною тривожності через неспроможність пристосуватися до нових умов, депресію, несприйняття  цінностей співрозмовників тощо.
РЕФЛЕКСІЯ	у філософії – роздум та самоспостереження, аналіз власних дій та міркувань, самозаглиблення, «повернення» свідомості на себе.
РЕЦИПІЄНТ	той, хто сприймає мовлення (на відміну від продуцента, який його творить).
РИТОРИКА	наука про способи переконання, ефективні форми впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей; красномовство. Як наука Р. склалась  у Давній Греції. В Україні поширюється з кінця ХVІ ст..
РІВНІ НОВИЗНИ	ступені нового у педагогічних нововведеннях: абсолютна новизна, локально-абсолютна новизна, умовна новизна,  нормативна новизна, суб’єктивна новизна.
РОЗДАВАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ	завдання і вправи на окремих картках для індивідуального виконання учнями. Сприяють розвитку самостійності. Використовуються  для закріплення, повторення, узагальнення вивченого, а також як засіб перевірки  рівня  здобутих знань і набутих умінь і навичок.
СИТУАТИВНІ ВПРАВИ	вправи, які штучно моделюють  в умовах  шкільного навчання певні (бажано актуальні та максимально наближені до  природних) ситуації  спілкування, чим породжують необхідність створення учнями висловлювань діалогічного або монологічного характеру.
СЛОВНИКОВА РОБОТА В ШКОЛІ	галузь методики навчання мови, що охоплює засвоєння учнями нових слів та їхніх значень, відтінків значень, багатозначності й переносних значень слів, засвоєння синонімів, антонімів, омонімів, паронімів, емоційно-експресивних забарвлень слів, сфер їхнього вживання.
СЛОВНИКОВО-ОРФОГРАФІЧНА РОБОТА В ШКОЛІ	вивчення правопису важких для написання, рідковживаних або таких, що не перевіряються правилами,  слів (запам’ятовування їхнього буквеного складу, звуко-буквений аналіз, запис, уведення до речень або текстів, перевірка їхнього написання за словниками, складання таблиць тощо).
СОЦІОКУЛЬТУРНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ	елемент Державного стандарту  базової і повної загальної середньої освіти галузі «Мови і літератури». Вона служить засобом опанування  національних, загальнолюдських культурних і духовних цінностей, норм, які регулюють стосунки між поколіннями статями, націями, сприяють естетичному  й морально-етичному  розвиткові особистості, органічному входженню її в соціум.
СПІЛКУВАННЯ	соціальна форма взаємодії  між людьми, опосередкована обміном думками, почуттями, ідеями, переживаннями.
СТАНДАРТ ОСВІТИ	документ, спрямований на досягнення оптимального ступеня  упорядкування у сфері освіти. Розробляється  та затверджується державним органом. Установлює загальні принципи, правила, вимоги або характеристики  стосовно змісту освіти.
СТИЛЬ СПІЛКУВАННЯ	стійка модель комунікативної поведінки, опосередкована індивідуальними особливостями (психотипом) мовця та характером його діяльності.
ТЕМБР (від франц. timbre)	забарвлення звука, що дає можливість розрізнити звуки однієї висоти у звучанні голосів.
ТЕМП	мовлення, читання (від лат. tempus – час) – швидкість  вимовляння/читання; у школі вимірюється кількістю слів за хвилину.
ТЕСТ	завдання стандартної форми, виконання якого дає можливість виявити рівень сформованості  знань, умінь, навичок.
ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ	набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя і гарантують кінцевий запланований результат. На відміну від методики, технологія не допускає варіативності, з неї не можна вилучити якийсь елемент. Необхідним для  технологічного навчання є постійний зворотний зв’язок, внесення виправлення та змін у подальшу діяльність.
ФАКУЛЬТАТИВНІ ЗАНЯТТЯ	форма поглибленого вивчення предмета за вибором учнів, засіб розвитку пізнавальних інтересів школярів, їхніх здібностей, професійної орієнтації.
ЯКІСТЬ ОСВІТИ	інтегральна характеристика навчального процесу та його результатів, що виражає ступінь їхньої відповідності  поширених у суспільстві уявленням про те, яким  має бути цей процес  і якій меті він повинен слугувати.