Зар.л-ра, 9кл. Урок 12.Просвітницька ідея об’єднання людства в оді «До радості» Ф. Шиллера. Пафос твору, який став гімном Євросоюзу.

У р о к 12. Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (1759–1805). Просвітницька ідея об’єднання людства в оді «До радості» Ф. Шиллера. Пафос твору, який став гімном Євросоюзу.

     М е т а: простежити втілення просвітницьких ідей свободи і справедливості у світогляді та творчості Шиллера; поглибити поняття про оду, розвивати вміння працювати в малих групах; зацікавити учнів творчою особистістю письменника.

     О б л а д н а н н я: портрет Ф.Шиллера, видання його творів, роздавальний матеріал для роботи у групах, відеоскрайбінг «Ода "До Радості" Ф. Шиллера як втілення його вчення про красу», уривок фіналу Дев’ятої симфонії Л. ван Бетховена. 

     Т и п   у р о к у: урок формування нових знань, умінь, навичок.

Перед тобою повинне схилятися захоплене серце.

                                                                                         Адальберт фон Шаміссо

Вищим моральним законом для людини є любов до людства.

Р. Фергюссон

Х і д   у р о к у

      І. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок.

   Письмова розгорнута відповідь на питання: «Які бунтарські думки і настрої ви знаходите у поезії «Прометей» Гете? У чому новаторство цієї поезії?»

      ІІ. Підготовка до сприйняття навчальної теми.

·        Вступне слово вчителя.

   Творчість Фрідріха Шиллера відома в усьому світі. Ще наприкінці XIX століття шиллерівські поезії з’являються в Україні у перекладах Й.Левицького. Згодом його твори перекладають Ю.Федькович та І.Франко, П.Куліш та Б.Грінченко. Почесне місце у репертуарі українських театрів займають кращі п’єси драматурга –  «Підступність і кохання», «Вільгельм Телль».

   Одного    разу Адальберт фон Шаміссо послав навздогін  Шиллеру такі слова: «Перед тобою повинне схилятися захоплене серце». І сьогодні читачі і глядачі, всі, хто любить високе і правдиве мистецтво, схиляють свої голови  перед талантом німецького митця.

   Ми з вами ще у 7 класі познайомилися з творчістю цієї талановитої людини.

-         Що вам відомо про Ф.Шиллера?

-         Які твори ми з вами вивчали? Як називався цей період у творчості письменника?

-         Які проблеми порушував  автор у своїх баладах?

-         У яку добу жив і творив митець?

·        Узагальнення знань. Асоціативний кущ.

 ...

      ІІІ. Оголошення теми, епіграфа уроку.

      IV. Формування нових знань і способів дії.

·        Вивчення сторінок життя і творчості Ф.Шиллера.

Робота в малих групах.

·        Група 1.Формування особистості.

            Той, кому судилося стати одним з найуславленіших письменників Німеччини, народився 10 листопада 1759 року в місті Марбах. Його батько, Каспер Шиллер, походив з селянської родини, мати – Доротея Кодвес – була дочкою пекаря. Батько майже все своє життя  служив у армії і відзначався суворістю вдачі. Він був цирульником і хірургом, брав участь у військових походах, вербував солдатів для герцога Карла-Євгена, а потім став управителем замкових парків – «зробив кар’єру».

             Звикнувши до жорстокої паличної дисципліни, беззастережного виконання наказів зверхників, він встановив тверду дисципліну і у власній сім’ї, не гребуючи побоями. Та водночас батько Фрідріха був людиною доволі освіченою. Він зумів прищепити синові інтерес до літератури, охоче читав уголос дружині й дітям, захоплено розповідав про свої численні пригоди, що їх пережив у походах.

               Від своєї матері – жінки тихої, хворовитої, ласкавої й покірливої – хлопець успадкував душевну тонкість і мрійливість, особливу любов до незвичайних історій.

               Родині Шиллерів жилось кепсько. Інколи доводилось і голодувати: герцог нерегулярно платив своїм солдатам. Коли Фрідріху виповнилось 13 років, за наказом герцога його забрали з сім’ї і віддали на навчання у так званий «військовий розсадник», котрий знаходився у замку Солітюд.  Тут дітей було ізольовано від усього світу на цілих 8 років. Щоденна сувора муштра, фізичні покарання за найменшу провину, стеження вдень і вночі за кожним кроком вихованця – ось життя, в яке занурився юний Шиллер. Але навіть у таких умовах він знаходив можливість читати твори Гете, Лессінга, Шекспіра.

          Коли у герцогській школі було відкрито медичний факультет, Шиллер переходить на нього і захоплюється природничими науками. У Вюртембергу майбутній військовий лікар пізнає глибини соціальних та міжлюдських відносин. Ідеї народовладдя, республіканського правління знаходять в душі вихованця «Академії» живий відгук. Цей худий високий юнак з великим орлиним носом і меланхолійними очима, вічно замислений і замріяний, визначався глибоким і багатогранним розумом вченого-мислителя і чутливістю справжнього поета. Все в його вдачі протестувало проти нав’язаної йому долі, вбогого рабського існування. Розриваючи духовні пута, все в ньому прагнуло творчої і людської самореалізації. Поезія рвалася з душі.

          Перший літературний твір Шиллера був надрукований у 1776 році. Цей ліричний вірш мав назву «Вечір». За рік з’явилася друком нова поезія – «Завойовник».

   Запитання та завдання.

-        Підготуйте опис портрета Ф.Шіллера.

-        Розкажіть про родину майбутнього письменника та її роль у формуванні Фрідріха як особистості.

-        Яким був життєвий шлях Шиллера?Як він боровся за існування?

-        В чому полягає трагізм  особистої долі вихованця «Академії»?

-        Схарактеризуйте світ захоплень молодого Шиллера.

·        Група 2. Драматургія Шиллера.

          «Розбійники» проклали Шиллеру шлях до слави. І досі саме цей юнацький твір вабить молодих людей до літератури і нерідко спонукає до власної творчості. Після першої постановки п’єси в 1782 році у Мангеймі у фойє і на ярусах відбувався кінець світу. Один свідок змалював таку картину: «Незнайомі люди ридаючи кидалися один одному в обійми, жінки ледь не непритомніли. Панувала загальна розгубленість, з якої, як із туману хаосу, мало народитися нове творіння». Так на літературному небосхилі раптово спалахнула нова зірка. Так раптово народився бунтар, чий несамовитий протест проти «тяжкого бича деспотизму» захоплював сучасників не менше, ніж пафос його балад і драм.

            Від початку із Шиллером пов’язували великі надії: «Якщо вже шукати німецького Шекспіра, то ним неодмінно буде він». Ким його тільки не вважали: «великим і геніальним поетом» (так сказав про нього поет Гельдерлін), «найпліднішим розумом із тих, що взагалі існують» (Вільгельм фон Гумбольдт), людиною «істинного, доброго, прекрасного» (Гете), «апофеозом мистецтва» (Томас Манн). Ранній успіх Шиллера збудив цікавість і заздрість навіть серед сучасників.

            За короткий строк – усього сім місяців – він завершує почату раніше п’єсу  «Заколот Фієско»(1783), створює «міщанську трагедію» «Луїза Міллер»(1784), яка пізніше завоювала світове визнання під назвою «Підступність і кохання», розробляє деякі сцени драми «Дон Карлос», нарешті, накреслює первинний план «Марії Стюарт».

            Починався новий етап в житті й світосприйнятті письменника. Наступні роки, кінець 80-х і початок 90-х рр., так званий веймарсько-ієнський період, були в творчості поета складними і ідейно, і художньо.

             Новою, після перерви в праці драматурга, була п’єса «Дон Карлос»  (1787). Це драматична поема, яку можна ще визначити і як трагедію ідеалізму в політиці. А потім Шиллер майже 10 років не пише нічого для театру. Лише наприкінці 90-х з’являються такі сценічні твори, як трилогія «Валленштейн» (1797 – 1799), «Марія Стюарт» (1800) і «Орлеанська діва» (1801), потім – неоцінена публікою «Месинська наречена» (1803) і останній визначний театральний тріумф – «Вільгельм Телль», кожний з яких розкриває якусь нову грань драматургічного таланту майстра, його новаторство.

            Так у трилогії «Валленштейн» Шиллер вивів на сцену не лише багаті на психологічні нюанси постаті видатних діячів німецької історії, а й змалював народ як могутню єдність розмаїтих і яскравих індивідуальностей. Він першим в історії літератури намалював сцену, в якій головне не розвиток подій, а показ щоденного буття рухливої, емоційної маси людей, її розмов,  дрібних сутичок, спорів тощо. Та частина трилогії, що має назву «Табір Валленштейна», стала взірцем для подібного зображення народної маси не лише в драматичних творах, а й в романтичній прозі. Новаторство Шиллера  знайшло відгомін і в англійського письменника Вальтера Скотта, і у росіянина Пушкіна, і в українця Куліша, і в угорця Етвеша, і у французів Гюго та Роллана і у  багатьох інших.

              Композитори XIX ст. охоче писали на сюжети Шиллерових драм опери («Вільгельм Телль» Дж.Россіні, «Дон Карлос» Дж.Верді та ін.).

   Запитання та завдання.

-        Який твір і чому проклав Шиллеру шлях до слави?

-        Якими п’єсами представлений ранній штюрмерський період драматурга? Назвіть найяскравіші з них.

-        Чим ознаменувався веймарський період Ф.Шиллера?

-        В чому заслуга й новаторство Шиллера-драматурга?

·        Група 3. Шиллер і Гете. Естетичні погляди Ф.Шиллера.

             Особисті долі цих літературних геніїв Німеччини є досить типовими для доби Просвітництва в Європі взагалі й у Німеччині зокрема. Це була співдружність рівних.

             Спільні пошуки, спільна любов до античності і визнання великої активної ролі мистецтва зблизили двох геніїв німецької літератури. З 1794 р. вони разом видають журнал, діляться задумами і планами, щоденно переписуються. Шиллер часто гостював у веймарському будинку Гете, а потім переїхав у Веймар.

            Останні 10 років життя Шиллера (1795 – 1805) були надзвичайно плідними. Таке піднесення у його творчості пов’язують із тісною дружбою з Гете, у спілкуванні з яким народжувалися задуми, сюжети, обмірковувалися характери героїв. Причому творче піднесення пережив не тільки Шиллер, а й Гете. У своїму листі до Шиллера він писав: «Ви подарували мені другу молодість і знову зробили мене письменником, яким я, по суті, й перестав уже бути». Під впливом Шиллера поет знову береться за «Фауста».

            У добу Просвітництва в літераторів прокинувся надзвичайний інтерес до народу, його життя, традицій і фольклору. Стали популярними балади. Неперевершені майстри цього жанру – Шиллер і Гете.

             У своїх баладах Шиллер торкається проблем, що актуальні для будь-якої епохи: 1) невідворотність розплати за скоєний злочин; 2) самовідданість у дружбі і самозречення у коханні; 3) цінність людського життя; 4) неприпустимість випробування долі.

               У 90-х роках він займається ґрунтовним вивченням і розробкою проблем естетики, друкує теоретичні праці: «Листи про естетичне виховання людини», трактат «Про наївну та сентиментальну поезію». В цей час він створює поезії в жанрі філософської лірики. Його ода «До радості» знайшла відгук не пише у душах читачів. На її слова Бетховен написав фінальний хор IX симфонії.

              Письменник вважав, що головним рушієм зміни світу на краще є естетичне виховання людини, тобто вдосконалення її почуття прекрасного. «Краса мусить спрямувати людей на шлях істини», - писав він. Свої естетичні погляди просвітник виклав у праці «Естетика».

   Запитання та завдання.

-        Яка роль Гете у формуванні світогляду Шиллера?

-        Розкажіть про творчу дружбу митців. В яких творах вона знайшла своє втілення?

-        Яких тем, ідей Просвітництва торкається поет у своїй творчості?

-        Якими були естетичні погляди Ф.Шиллера?

·        Група 4. Останні роки життя. Шиллер у спогадах великих людей.

             За рік до смерті Шиллер з’їздив у Берлін. Він провів там більше ніж три тижні, його носили на руках. Багато його п’єс було зіграно на його честь, його засипали квітами і пропозиціями. Разом із ним приїхала і сім’я: діти стали свідками тріумфу батька.

          Шиллера умовляли лишитися в Берліні, але він повернувся до близького серцю Веймара. Ймовірно, він відчував, що з його недугами жити йому залишилося зовсім недовго. Він страждав на сильний туберкульоз, серцевий м’яз був ослаблений, до всього цього додалося гостре запалення легенів. Шиллер помер 1805 р., не проживши і 46 років. «Найщасливішою подією свого життя» він назвав перед смертю не одруження, а дружбу з Гете. Останній, старший за Шиллера на 10 років, пережив його майже на три десятиліття. «Ніщо його не обмежує, ніщо не звужує й не принижує лету його думок. Великі ідеї, що ними він жив, він завжди висловлював з певною свободою, без усякої остороги й сумніву», - так Гете скаже про Шиллера вже після смерті свого молодшого сучасника. Прах двох великих поетів спочиває в спільній гробниці у Веймарі, а перед Німецьким Національним театром стоїть пам’ятник обом митцям.

            «Він росте у міру знайомства з ним, з далекого стаючи близьким», - так сказав про Шиллера у XX сторіччі швейцарський драматург Фрідріх Дюрренматт.

             Німецький письменник XX ст. Томас Манн назвав Шиллера «генієм, який легкими кроками ступає по стежині світла», якого наділено «волею до краси, до істини і добра, до моральної чистоти, до внутрішньої свободи, до мистецтва, до любові, до світу, до рятівного усвідомлення власної гідності».  Високо цінував німецького драматурга І.Франко.

   Запитання та завдання.

-    Де і як провів свої останні роки Шиллер?

-        Що він вважав за найбільше щастя в своєму житті? Чому?

-        Наведіть приклади величних думок великих людей про Ф.Шиллера. Поясніть, чому він названий «німецьким Шекспіром».

-        Висловіть особисте ставлення до видатного митця. Відповідь обґрунтуйте.

·        Слово вчителя.

   До кращих зразків філософської лірики Ф шиллера відносяться поезії «Боги Еллади», «Влада солоспіву», «До радості».

•        Поглиблення знань з теорії літератури.

   Ода –  жанр лірики, вірш, що виражає піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю історичних осіб. Оді притаманні урочистість і патетичність у висловленні почуттів.

   «До радості» було написано у Лейпцігу в 1785 році, коли скінчився період безпритульних поневірянь поета. Друзі оселили його в затишній хатині, оточили турботою і ласкою.

   Шиллер вважав, що цивілізація не лише дала людині нові переваги – такі, як наука, техніка, закони, а й погіршила життя. Людина відірвалася від природи і втратила простоту поведінки, щирість почуттів, поетичність уяви, віру й оптимізм. А в суспільстві панує «мода», тобто станові розбіжності, негуманні умови життя. Мода позбавляє людини природності, невимушеності.

   На думку письменника, лише мистецтво може повернути людину до стану первісної гармонії. На думку поета, головним рушієм для зміни світу на краще є естетичне виховання людини, тобто вдосконалення її чуття прекрасного.

   Підтвердженням цієї теорії є ода «До радості».

·        Перегляд відеоскрайбінгу «Ода "До Радості" Ф. Шиллера як втілення його вчення про красу».  (Автор – Є.Кашуба)

(посилання

https://www.youtube.com/watch?v=WHh0VqxVhaU&feature=youtu.be)

·        Виразне читання поезії Ф.Шиллера «До Радості» (уривки, що стали гімном Євросоюзу)

   V.  Застосування знань, умінь, навичок.

·        Бесіда за прочитаним уривком.

   Які естетичні принципи життя стверджує поет у оді «до Радості»?

   Які загальнолюдські настрої та сподівання відбилися у ній?

   Чому саме ці обрані строфи стали гімном Євросоюзу?

   Які рядки є провідними й найповніше відображають тему та головну думку?

·        Прослуховування музичного твору Л. ван Бетховена фіналу Дев’ятої симфонії.

·        Короткий коментар.

   Дев’ята симфонія сприймається як своєрідний заповіт великого митця наступним поколінням і є вираженням загальнолюдських ідеалів і прагнень.

   У юні роки композитор щиро захоплювався ідеями свободи, рівності, братерства, які проголошувала Велика французька революція. З того часу Л. Бетховен шукав можливості музичного втілення оди Фрідріха Шиллера «До радості», на текст якої згодом він написав хоровий фінал Дев’ятої симфонії.

   Цей твір став новаторським: уперше до симфонії було уведено спів, який уособлював собою голос людства.

   Тема Радості звучить у фіналі і сприймається наче відкриття.

   Це радість перемоги над злом, досягнення найвищої гармонії та свободи людського духу:

Радість, гарна іскро Божа!

Несказанно любо нам Увійти, царице гожа,

В твій присвітлий дивний храм.

   Почуття безмежної, нічим не затьмареної радості не зникає аж до кінця твору. Тема звучить то як пісня, то як світлий гімн, то як героїчний марш. Усі епізоди складаються в загальну картину всеосяжного тріумфу, торжества звільненого щасливого людства. Голоси солістів, хору і оркестру зливаються в єдиному могутньому звучанні:

Обнімітесь, міліони,

Поцілуйтесь, мов брати!

Вічний Отче доброти,

Дай нам ласки й охорони!

                                 Переклад Миколи Лукаша

   Цим апофеозом свободи й братерства людства завершується Дев’ята симфонія.

·        Обмін вражень від поетичного і музичного творів.

·        Цікавинка.

   Фразеологізм «іскра Божа» з оди «До Радості» увійшов до української літературної мови, а заповіт Шиллера: «Тільки на різних шляхах правду знайдете ви» - залишається естетичним дороговказом для сучасних митців.

·        Закінчити речення.

На уроці я дізнався…

   VI. Домашнє завдання. Опрацювати матеріал підручника про Ф. Шиллера та теоретичний матеріал про оду «До радості». Вивчити  напам’ять уривок з оди, який є гімном ЄС.

   VII. Оцінювання.