Твір. «Крихітка Цахес на прізвисько
Цинобер».
Дата написання. 1819.
Жанр. Філософська повість-казка.
Теорія літератури. Філософська повість-казка – епічний прозовий твір, у якому, окрім решти ознак власне
повісті, на перший план виступає глибина піднятих у ній філософських проблем.
Їх розв’язання зумовлює поведінку та вчинки героїв. Іронія – художній засіб, який виражає глузливе ставлення автора до
предмета зображення. Гротеск – максимально
можливе перебільшення, засноване на нарочитому перетворенні дійсності за
допомогою фантазії.
Тематика. Тема митця і мистецтва.
Висміювання усієї державної системи: духовне і матеріальне життя; нікчемні
спроби реформ; система чинів; соціальна психологія, породжена самодержавством;
убогість обивателів; догматизм університетської науки. Тема природи.
Ідейний зміст. Ідея втілена у феномені Цахеса. Суть його в тім, що деякі
люди можуть привласнювати чужу працю, таланти, заслуги та ще й здаватися не
тими, ким вони є насправді. У Бальтазара Цахес «краде» його поетичний хист, у
скрипаля та співачки – музичний дар, у Пульхера, Адріана, навіть у Моша Терпіна
– їхні розумові здібності. Найбільше
багатство людини – її розумові та творчі здібності. Саме вони привертають до
себе увагу в суспільстві. І саме завдяки подібним рисам Цахес робить свою
кар’єру. Адже ні князь, ні міністр жодного разу не поцікавилися походженням чи
майновим становищем Цахеса.
Гофман
помітив і висміяв суттєву особливість суспільства. В ньому людину цінують не за
справжню сутність, а за поверхові ознаки. Людина піклується не про своє духовне
самовдосконалення, а про створення для себе певного
зовнішнього образу – «іміджу». У цьому суспільстві, в якому жив Гофман,
було світом соціальних масок. Цахес – це образ-символ «іміджованого»
суспільства.
У той же
час справжні носії таланту, краси, культури в цьому суспільстві нікому не
потрібні. Немає простору в буржуазному суспільстві і справжнім почуттям.
Основний конфлікт. Протистояння митця і філістера. Філістер – в Німеччині характерний для
міського середовища тип самозакоханого міщанина-обивателя, який веде прозаїчне,
бездуховне життя.
Сюжет. Події відбуваються у вигаданому
князівстві Керепес, де колись заходами князя Пафнуція Великого було
запроваджено «освіту». Вона полягала у вигнанні із країни чар, поезії,
мрійливості, а разом з ними і «ворогів освіти» - фей та чарівників. Сплинули
роки, і плоди «освіти» наочно зримі: в місцевому університеті пояснюють природу
за допомогою фізичних дослідів, роблять дивовижні відкриття на їм подібні.
Виховується покоління тверезо мислячих студентів, які не вірять ні в чари, ні у
чудеса й таємниці. Дівчатам чужу мрійливість. Якщо й доведеться їм якось
зітхнути, то не від надміру поетичних почуттів, а лише коли «на нову шаль сяде
пляма». Серед молоді поширене чинопочитання, прагнення зробити службову кар’єру
та збагатитися.
Серед цих
симпатичних, люб’язних, але обмежених людей залишився один, який зберігає в
душі вірність природі, сприймає її музику, відчуває її високу поезію та чари.
Це студент Бальтазар.
Серед чарівників також не всі зникли із
«освіченої держави». Це фея Рожа Гожа та маг Проспер Альпанус. За звичкою вони
намагаються робити добро людям.
Прагнучи
допомогти маленькому каліці Цахесу, фея Рожа Гожа наділяє його чудесним даром –
трьома вогненно-блискучими волосками. Віднині все те хороше, що роблять інші
люди, приписуватиметься Цахесу-Цинобру. Але в обивательському суспільстві цей
щедрий дар виявився фатальним. Він не приносить щастя Цахесу, який залишається
грубим і злобним створінням; він робить нещасними і багатьох інших людей, яких
цей карлик «обкрадає».
Якщо добра
фея помилилася і обдарувала недостойного, то Проспер Альпанус обирає для свого
дару найдостойнішого – Бальтазара. Обидва чарівники домовляються між собою про
долю Цахеса і відкривають таємницю трьох волосків Бальтазарові.
В момент
вінчання Цинобра з Кандідою Бальтазар вириває з голови червоні волоски, і чари
зникають. Всі сміються з міністра, що постає у своєму справжньому потворному
вигляді. Юрба вдирається до нього в дім. Цино бер падає зі страху в нічний
горщик і гине. Бальтазар одружується з Кандідою і оселяється в чарівному
будиночку, подарованому магом Проспером Альпанусом.
Не минули
безслідно ці події й для інших героїв. Скептичний студент Фабіан віднині вірить
«у все: і в чаклунів, і у відьом, і в гномів, уіу водяників, і в русалок, і в
короля пацюків, і в домовика-коренячка». Навіть запеклий «матеріаліст» Мош
Терпін приходить до висновку, що він сидить у якомусь чудовому чарівному світі,
немов замкнутий у яйці».
Особливості сюжету.
Образи-символи. Золоті волосини – символ золота, грошей і їхньої влади над людьми і суспільством. Князь Пафнутій – символ псевдо
просвітительської науки; професор Мош
Терпін – карикатура на тих, хто захопив командні пости в науці, безжалісно
бюрократизувавши її; вручення ордену Зелено-плямистого
тигра – критика діяльності урядовців; Бальтазар
– антипод Цахеса, символ світу поетичної мрії.
Композиція. Твір складається з 9 розділів і
розділ останній. Кульмінація сюжету – виривання Бальтазаром трьох золотих
волосин у Цахеса на його ж заручинах з Кандидою. Розв’язка сюжету – прозріння народу і смерть Цахеса у срібному нічному горщику.
Фінал трагікомічний. Цахес високо піднісся і низько впав. Сам він не доклав
жодних зусиль ні д свого піднесення, ні до свого падіння. Різкими змінами у
своїй долі він зобов’язаний оточенню. Цахеса спочатку обожнювали, а потім стали
переслідувати. Ось такі люди вони жорстокі і швидко змінюють своє ставлення.
Крихітка Цахес став їхнім і н д и к а т о р о м.
Простір і час. Події розгортаються у двох
планах: реальному (князівство Барсануф, в якому відбуваються всі події) і
фантастичному, які втілюються через казкову країну Джіністан.
Образи. Малюк Цахес, потвора; Рожа Гожа,
добра фея; Проспер Альпанус, маг; Мош Терпін, професор університету; Кандіда,
донька професора Терпіна; князь Барсануф; Бальтазар, Фабіан – студенти; Сбіока,
скрипаль; Пульхер – правник; Адріан –молодий чиновник у міністерстві
закордонних справ.
Висновок. Казка має світлий кінець.
Бальтазар одружується і молоді живуть у сільському будинку Альпануса. В
побутовому плані він влаштований. У його садибі завжди чудова погода, горщики
на кухні не перекипають, жодна страва не підгорає. Гофман відверто іронізує,
висміюючи міщанське уявлення про щастя. Він не жаліє свого позитивного героя. У
Бальтазарі, як і в багатьох інших, письменник бачить фатальну роздвоєність.
Колишній поет, ентузіаст перетворюється на філістера. Гофман наводить на думку
про складність людської натури, що не вкладається в жодні рамки. В реальному
житті управляють Цахеси, і нікому вирвати ті три золоті волосини. Тільки деякі
бальтазари бачать тут правду, - та тільки тому, що в них викрали наречену.
Романтичне
щастя, за Гофманом, - тільки казка, поетична фантазія.
Авторська позиція. За Гофманом, носієм справжньої
людяності є поезія, художня творчість. Міщанський практицизм несе загибель
творчим натурам, автоматизує життя, витісняючи з нього людський зміст.
Письменник висміює «стадну» ідеологію. «Просвітителі» - втілення найгірших рис
філістерства – голий практицизм, формалізм. Лише
людина, закохана в природу, зберігає внутрішню чистоту та цільність, свої
таланти та чесноти.
Переклади. М.Бажан, Є.Попович, С.Сакидон.
Зв'язок з іншими
видами мистецтва. Образотворче мистецтво. Малюнки і карикатури роботи
Е.Т.А.Гофмана (автопортрет 1810 р.). Ілюстрації: Б.Лавров, С.Чайкун, В.Траугот,
А.Гончаров. Ілюстрації до твору.
Музика
Ж.Оффенбах. «Казки Гофмана» (опера).
П.Чайковський.
«Лускунчик» (балет).
Р.Шуман. «Крейслеріана»
Р.Вагнер. «Летючий голландець»
А.Адам. «Жізель»
Театр і кіно
«Гофманіада» (сценарій фільму А.Тарковського).
Я.Стельмах. «Крихітка Цахес» (Україна, вистава за мотивами повісті
Е.Т.А.Гофмана).
Думки митців та
критиків. Гофман
зі своїми химерними карикатурами завжди й незмінно тримається земної
реальності. (Г.Гейне)
А уява ж була його життєвою стихією, його дійсним світом,
полем діяльності його думки… (Жорж Санд)
В одно
мгновенье видеть Вечность,
Огромный мир – в зеркале песка,
В единой горсти – бесконечность,
И небо – в чашечке цветка.
В.Блейк
Він завжди був розбитим інструментом, чудовим
інструментом з маленькою тріщинкою. За характером своїм людина весела,
зразковий художник, він завчасно розбив себе об твердиню буденщини. (С.Цвейг)
Дякую
ОтветитьУдалить