Ключові слова: творчість,
особистість, звичайне і творче мислення, технологія.
Статья посвящена актуальной проблеме
современной школы – развитию творческого мышления.
Ключевые слова: творчество, личность, обычное и творческое мышление, технология,
самореализация.
The
article is devoted the issue of the day of modern school – development of
creative thought.
Keywords: creative,
personality, usually and creative thought, technology, self – realization.
Опис досвіду
Творчо
мислить той,
хто хоче
творчо мислити.
М.О.Лук
І. Актуальність проблеми. Проблема
творчості, розвитку творчого мислення, є однією з найактуальніших у сучасній
психології та педагогіці. Це пов’язано, насамперед, з розвитком суспільства, з
освітньо – культурним рівнем громадян, з увагою до розвитку творчого потенціалу
особистості, здатної виявляти свої творчі здібності, що забезпечить успіх
професійної діяльності й особистісного становлення.
Сучасне українське суспільство
ставить завдання формувати людину «нового покоління», яка б відмовилася від
застарілих стандартів та стереотипів, людину, що здатна творчо мислити,
самостійно приймати рішення, брати активну участь у житті суспільства,
розв’язувати складні проблеми сьогодення.
Мене цікавить проблема творчості в
цілому і проблема розвитку творчого мислення зокрема. Звідси і формулювання моєї
методичної проблеми: «Творче мислення як умова самореалізації особистості».
Творче
мислення — це мислення, результатом якого є відкриття принципово нового чи
удосконаленого вирішення того чи іншого завдання. Творче мислення спрямоване на
створення нових ідей.
Самоактуалізація (від лат. actualis —
дійсний, справжній), самореалізація — прагнення людини до якомога повнішого
виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей. Проблематику самоактуалізації активно
розробляв американський психолог Абрахам Маслоу. Він вважав, що самоактуалізація
є найвищою потребою людини, відповідно до «піраміди потреб».
«Піраміда
потреб» Маслоу
За А. Маслоу,
самоактуалізованим людям властиве:
- більш яскраве і чітке сприйняття реальності;
- спонтанність;
- орієнтування на вирішення проблеми;
- пошук усамітнення для зосередження;
- незалежність у мисленні;
- пограничний або містичний досвід;
- щира доброта;
- благородство і повага;
- почуття гумору;
- креативність;
- культурна відкритість;
- усвідомлення власної недосконалості.
Вважаю проблему формування і розвитку творчого
мислення досить актуальною на сучасному етапі розвитку освітньої галузі. Роль
школи, вчителя в цьому плані – незаперечна!
ІІ. Теоретичне обґрунтування проблеми. Проблема мислення
цікавила людство дуже давно, цією проблемою займалися філософи, фізіологи,
психологи і педагоги.
Біля
джерел дослідження проблем творчості стояли давньогрецькі філософи Аристотель,
Демокрит, Платон, Сократ. За доби Середньовіччя творення розглядалося як
вольовий акт і не використовувався по відношенню до людської діяльності. В
епоху Відродження педагоги-гуманісти Вітторіо Фельтре, Франсуа Рабле, Томазо
Кампанелла, Томас Мор у своїх працях приділяли особливу увагу ідеям розвитку
самостійного мислення, творчості та активної особи.
Проблема творчої активності особистості,
розвитку творчості посідає визначне місце також у творах українських
педагогів-просвітників: А.Духновича, Г Сковороди. Ф.Прокоповича та ін..
У
вітчизняній прогресивній педагогіці в другій половині XIX – на початку XXст. значний внесок у
дослідження цієї проблеми зробили Н. Бунаков, В.Водовозов, А.Герд, П.Каптерев,
К. Ушинський, С.Шохор-Троїцький. Вони продовжували розвивати ідею «навчання
прийомам і способам творчості» не тільки на практиці, а самостійного здобуття
знань (П.Каптерев, К. Ушинський, С.Шохор-Троїцький). У цей період була вперше
запропонована ідея про застосування дослідницького методу в навчально-виховному
процесі (А.Герд).
Сьогодні
українські вчені успішно проводять дослідження в галузі педагогіки творчості, а
також впровадження в практику дослідницького методу навчання (Б.Всесвятський,
Б.Райков, К.Угодовський; П.Булонського, А.Залужного, С.Швацького,
Л.Виготського, В.Давидова, А.Леонтьєва).
Вивченню
проблеми розвитку творчого мислення присвячено багато наукових праць видатних
учених, таких як Г.С.Костюк, Д.Ф.Ніколенко, А.В.Петровський, М.М.Поспєлов,
В.Д.Шадриков, С.Л.Рубінштейн, Л.М.Фрідман, Б.І.Коротяєв. Ці автори у визначенні
таких явищ, як творче мислення, пізнавальна творчість, йдуть від слова
«творити», яке в загальновідомому розумінні означає знаходити та створювати
щось таке, що не зустрічалося у минулому досвіді – індивідуальному або
суспільному.
ІІІ.
Новизна проблеми. Новий час зумовив творення нових теоретичних підходів і концепцій до
проблеми розвитку творчого мислення, формування творчої особистості.
Серед них концепція Б.Теплова, А.Леонтьєва і С.Рубінштейна, яка
стверджує, що обдарованість людини є набагато ширшим поняттям за звичайний
набір здібностей. Ця теорія мала слабке методичне забезпечення. Концептуально
розмежувати поняття творчості й високого рівня інтелекту у вітчизняній психології
вдалося Я.Пономарьову. Згідно з новим підходом, творчі здібності існують
паралельно до загальних і спеціальних і мають свою локалізацію.
Ці ідеї знайшли своє відображення у теоретичних працях, присвячених
творчому мисленню відомого американського вченого-психолога, президента
Американської асоціації психологів Джона Гілфорда. Він один з перших спробував
сформулювати сутність творчого мислення, його особливості, параметри, виділити
коефіцієнт креативності.
Ознаки
творчого мислення (за Дж.Гілфордом)
v Оригінальність, незвичайність висловлювання думок, яскраве
вираження прагнення до інтелектуальної новизни.
v Семантична гнучкість – здатність бачити старий об’єкт
під новим кутом зору.
v Образна адаптивна гнучкість – здатність видозмінювати
сприйняття об’єкта таким чином, щоб бачити його нові, приховані від
спостерігача сторони.
v Семантична спонтанна гнучкість – здатність продукувати
різноманітні ідеї у невизначеній ситуації, зокрема у такій, що не містить
орієнтирів для цих ідей, не дає прямих «підказок».
Які ж умови виявлення творчого мислення
особистості?
1. Виникнення проблемної
ситуації.
2. Наявність усталених
стереотипів.
3. Оптимальна мотивація та
відповідний рівень емоційного збудження.
4. Великий тезаурус (запас
знань), звідси – різноманітні підходи до вирішення творчих завдань.
Чим відрізняється творче мислення від звичайного?
Порівняльна
характеристика звичайного і ТМ (за Г.Альтшуллером)
Звичайне мислення
|
Творче мислення
|
1. Тенденція до полегшення, спрощення вимог задачі.
|
1.Тенденція до ускладнення вимог задачі.
|
2. Тенденція до ухиляння від складних кроків.
|
2. Прагнення йти шляхом поглиблення складності.
|
3. Уявлення про об'єкт нечітке, зосереджене на
об'єкті-прототипі
|
3.Уявлення про об'єкт чітке, спрямоване на пошук
ідеального кінцевого варіанта.
|
4. Уявлення про об'єкт однобічне, поверхове.
|
4.Уявлення про об'єкт «об'ємне».
|
5. Уявлення про об'єкт без бачення його
розвитку.
|
5.Об'єкт бачиться в історичному розвитку: у
минулому, сьогоденні й майбутньому.
|
6. Уявлення про об'єкт «жорстке».
|
6.Уявлення про об'єкт «пластичне», легко піддається змінам у
просторі й часі.
|
7. Пам'ять підказує близькі, а тому слабкі
аналогії.
|
7.Пам'ять підказує далекі (а тому сильні)
аналогії. Запас інформації поповнюється за рахунок добору принципів,
прийомів.
|
8. Бар'єр спеціалізації з часом стає все вищим.
|
8.Бар'єр спеціалізації постійно руйнується.
|
9. Рівень управління мисленням не зростає.
|
9. Мислення стає все більш керованим.
|
IV. Технологія формування творчого мислення. Творче мислення неможливе без
творчої особистості. Творча особистість –
це особистість, у якої поєднується внутрішня потреба творити із розумінням
суті справи, знаннями та вміннями, відповідною обдарованістю. Саме така
особистість може формувати і розвивати творче мислення школяра під час
навчально-виховного процесу.
Яким чином формується творче мислення?
Етапи творчого мислення:
1) накопичення знань та
навичок, необхідних для чіткого розуміння й формулювання дослідницького
завдання (акумуляційний період, період
підготовки);
2) зосередження уваги на
пошуках розв’язання проблеми, нариси окремих схем, варіацій, їх зіставлення (період визрівання);
3) умовний відхід від
проблеми, перехід до інтуїтивного бачення (інтуїтивний
період);
4) період осяяння (період натхнення);
5) перевірка даних,
отриманих інтуїтивним шляхом, їх апробація та логічна обґрунтованість (період перевірки істинності).
Досягнення творчого рівня розвитку особистості –
найвищий результат будь-якої педагогічної технології.
V. Мета та завдання вчителя. Мета – формування і вдосконалення всіх видів, форм та операцій
мислення, вироблення вмінь та навичок для застосування законів мислення в
пізнавальній діяльності, а також умінь здійснювати перенос прийомів
мислительної діяльності з однієї галузі знань в іншу.
Завдання:
Ø розвивати всі види і
форми мислення: практично-дійове, словесно-логічне, емпіричне і теоретичне,
дискурсивне й інтуїтивне, продуктивне та репродуктивне – і стимулювати перехід
їх із одних в інші;
Ø формувати і
вдосконалювати мислительні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення,
класифікацію);
Ø розвивати вміння:
виділяти суттєві властивості предметів і абстрагувати їх від несуттєвих;
знаходити головні зв’язки і відношення речей та явищ навколишнього світу;
робити правильні висновки з фактів і перевіряти їх; доводити істинність своїх
суджень і спростовувати хибні умовиводи; розкривати суть основних форм
правильних умовиводів, викладати свої думки послідовно і доказово;
Ø формувати вміння
здійснювати перенесення операцій і прийомів мислення з однієї області знань в
іншу; передбачати розвиток явищ і робити обґрунтовані висновки;
Ø стимулювати процес
переходу від мислення, заснованого на формальній логіці, до мислення,
заснованого на діалектичній логіці; вдосконалювати вміння з використання
законів і вимог формальної та діалектичної логіки в навчальній і пізнавальній
діяльності учнів;
Ø застосовувати методи
стимулювання творчого учня (олімпіади, конкурси, змагання, гласність, суспільне
визнання; сім’я, товариші, вчителі).
Отже, головне завдання вчителя – розвивати
природні задатки дитини та створювати сприятливі умови для її діяльності та
самореалізації.
VI. Апробація
досвіду. В навчально-виховних закладах України чимало вчителів працюють над
проблемою формування творчої особистості (Будня Г.Ф., Гетьман О.Г., Міхеєнко
В.П., Фурсова Л., Хроменко І. та багато ін..). Це ще раз засвідчує актуальність
досліджуваної мною методичної проблеми.
Які педагогічні
технології використовую у своїй педагогічній діяльності з метою розвитку
творчого мислення школярів? Це технологія особистісно орієнтованого навчання
(система уроків за казкою О.Уайльда «Щасливий принц»), технологія проблемного
навчання (система уроків за драмою Й.В.Гете «Фауст»), технологія інтерактивного
навчання (система уроків за романом В.Скотта «Айвенго»), технологія критичного
мислення (система уроків за творчістю Г.Гейне), біоадеквадна технологія
ноосферної освіти (система уроків за новелою-казкою Е.Т.А.Гофмана «Крихітка
Цахес на прізвисько Цінобер»), елементи проектної технології (уроки за темою
«Література проти війни») та мультимедійні презентації. Перелічені педагогічні
технології досить ефективні і дають високий результат навченості як умінь, так
і навичок, а також розвивають творче мислення школярів, готують їх до самостійного
життя.
У процесі навчальних занять використовую як традиційні, так і
нетрадиційні типи уроків. Чільне місце займають уроки аналізу художнього
тексту. Саме на них формуються навички критичного та творчого мислення,
розвивається усне мовлення, вміння ставити та вирішувати проблемні питання та
завдання. Тому практикую такі види аналізу
літературного твору, як оглядовий, докладний, аналіз ліричного,
епічного, драматичного твору. При цьому доцільні такі шляхи аналізу, як «слідом
за автором», пообразний, проблемно-тематичний, композиційний, а також – компаративний,
лінгвістичний, психологічний в залежності від вікових особливостей учнів.
Доречно досліджувати типологічні сходження на рівні теми, ідеї, сюжету, образів, проблематики, генетичних зв’язків
світової та української літератур. На уроках з елементами зіставлення нерідко
використовую такий прийом, як «Кола Вена», роботу в групах (парах), а також
працюю над укладанням порівняльних, узагальнюючих схем та таблиць. Інтерес до уроків літератури таким чином
зростає – і це радує.
Сприяють розвитку
творчого мислення школярів і такі типи уроків, як урок-дослідження, урок
комунікативної спрямованості, урок-знайомство, урок-роздум, урок-гра,
урок-фантазія тощо.
Використовую такі види ігор, як
навчальні, тренувальні, узагальнюючі, пізнавальні, розвивальні, репродуктивні,
продуктивні, творчі. Широко використовую пізнавальні ігри – вікторини;
розвивальні – кросворди, чайнворди тощо; узагальнюючі – у формі літературного
лото; інтелектуально-пізнавальні – у формі ігор типу «Щасливий випадок»,
«Брейн-ринг», «Слабка ланка», «Поле чудес», «LG – Еврика!», «Найрозумніший»;
дидактичні ігри, які розвивають увагу, спостережливість, пам’ять, мислення,
мову учнів, а також вирішують навчальні завдання – «Між двома літерами»,
«Виправте помилки», «Хто є хто?», «Так, ні», «Що пропущено?», «Правда-неправда»; творчі – «Завершуй!», «Асоціативні ігри»,
«Знайди спільне», «Встанови істину», «Істинне-хибне», «Навпаки», «Що трапиться,
якщо…», «Алгоритм дії», «Виключи зайве», «Скороти», «Чому так сталося?», «Скажи
комплімент» тощо.
Відкриттям для мене стала біоадекватна
технологія ноосферної освіти. Методика, за якою я будую уроки, на мою думку,
відповідає гігієнічним, загальнопедагогічним, дидактичним, психологічним
вимогам сучасного уроку. Це досить позитивні уроки, які дбають про здоров’я
дітей, розвиток їхніх природних задатків, творчих здібностей. Найважливіша
функція педагога в тому, щоб допомогти учню своєчасно осмислити надбаний
досвід, адже основне – знизити психологічну завантаженість в процесі навчання.
Саме вона небезпечна, а не обсяг інформації. При вмілій інструментовці та
правильно вибраній позиції педагога акт спільного осмислення стає актом
співробітництва, співтворчості. Таку співпрацю забезпечую прийомами і методами
навчання, які добираю відповідно до вікових особливостей і вимог часу.
Ефективний психологічний тренінг під час релаксації. Створення образонів, як на
мене, захоплюючий творчий процес. Образон закладає навчальну інформацію у
довготривалу пам'ять – і в цьому суть, новизна і результативність уроків за
біоадекватною технологією ноосферої освіти.
Практикую такі творчі вправи, як
«Враження», «Може бути й інакше», «Пиши, про що думаєш зараз..», «Асоціації»,
«Питання, що не прозвучали», «Інтерв’ю», «Шквал запитань», «Увійди в образ»,
«Вихід з кадру», «Творчі вправи за аналогією», придумування казок, фантастичних
історій. Учні пишуть листи письменнику чи літературному герою, складають
різноманітні плани твору чи характеристики літературного персонажу, виконують
творчі вправи, складають твори за поданим початком, кінцівкою, назвою. Класно-урочні
заняття обов’язково доповнюю позакласною роботою.
Отже, підсумовуючи свою роботу з
названої методичної проблеми, виокремлюю такі способи та форми виховання творчого мислення:
VIІ. Проблеми. Психологічна інерція є бар'єром при створенні,
застосуванні нового. Такими психологічними бар'єрами можуть бути:
— боязнь видатися некомпетентним, що породжує
боязнь критики;
— страх перед авторитетом;
— боязнь ідеального як чогось недосяжного,
нереального;
— невміння сприймати об'єкт у незвичній функції,
тобто творча сліпота.
Для усунення цих бар'єрів необхідно дотримуватися основних принципів стимулювання творчої активності:
— створення для дитини безпечної психологічної
бази, до якої вона могла б повертатися, будучи «здивованою» власними
відкриттями у процесі пошуків нестандартних рішень;
— підтримання здатності дитини до творчості,
неприпустимість несхвальної оцінки творчих спроб;
— терпимість до незвичних ідей і запитань,
необхідність відповідати на всі запитання дітей тощо.
Робота
з формування і розвитку творчого мислення досить не легка. Не відразу можна
бачити результати своєї праці. Це – довготривалий, проте такий необхідний
процес! Хочеться вносити у робочі будні свято. Хочеться творити і знаходити
щось зовсім нове. Звичайно, науково обґрунтоване. Часто – мені так здається –
віддаюся на волю інтуїції. І як приємно, що так чи інакше виявляється, що йду у
правильному напрямку, що мої творчі пошуки недаремні. Оцінювати творчу
особистість і її діяльність, як на мою думку, непросто – і часто ця оцінка
носить суб’єктивний, а не об’єктивний характер, що негативно впливає на життя,
діяльність, зростання і самореалізацію творчої особистості. Вбачаю головним своїм завданням як учителя – розвивати природні задатки дитини
та створювати сприятливі умови для її діяльності та самореалізації. Діти
чекають від учителя нового і цікавого, обов’язок учителя – задовольнити запити
учнів.
VIІІ. Прогнозовані результати. Виходячи з вище сказано, можна
окреслити прогнозовані результати виховання та розвитку творчого мислення
школярів:
Ø оригінальність, і вона
залежить від уміння подумки зв'язувати далекі образи предметів, що в реальному
житті зв'язуватися не можуть;
Ø сплеск дослідницької
активності;
Ø зростання самостійності
розумової діяльності та критичності мислення;
Ø творчість стає більш
свідомою, логічною, правдоподібною;
Ø вміння побудувати
проблемну ситуацію: визначити проблему, критерії оптимального розв'язання,
відокремити головне від другорядного, вишикувати предмети та об'єкти за
ступенем важливості;
Ø розуміння та застосування
засобів образного порівняння (аналогії);
Ø вміння розв'язувати
протиріччя;
Ø впевненість у свої сили,
свою значимість; комунікабельність;
Ø самореалізація
особистості.
Учні
беруть активну участь у конкурсах, змаганнях – і досягають певних результатів. Сама
теж – учасник і переможець фахових і творчих конкурсів. Знову ж таки, хочу
зазначити, що треба враховувати абсолютно усі фактори «за» і «проти», які
сприяють і, навпаки, стримують і гальмують роботу з даної проблеми.
IX. Висновки. Проблема творчості дає змогу стверджувати, що,
відповідно до умов нашої держави, формування творчої особистості, фахівця є
актуальною потребою сучасного суспільства. Формуючи творче мислення, ми
плекаємо творчу особистість, відповідаємо на сучасні суспільні виклики.
Тому сьогодні зусилля вчителя зосереджуються у напрямку розвитку
креативності мислення особистості, мотивації до навчання, збільшення інтересу
до пізнання, формулювання гнучкості інтелекту, постійного творчого пошуку і
самовдосконалення, дбаючи про творчий потенціал суспільства і кожної людини
зокрема.
Я переконана у важливості і необхідності розвитку творчого мислення як умови
самореалізації особистості. І стверджую, що здатність розв’язувати творчі
завдання можна і потрібно через навчання.
Література.
1. В і к і п е д і я. Самоактуалізація. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Самоактуалізація
2.
В і т в и ц ь к а С.С. Формування творчого мислення в
учнів старших класів / С.С.Вітвицька. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/630/2/формуваанsusk.pdf
3.
Г і л ф о р д Дж.Теорія структури інтелекту. /
Дж.Гілфорд. -К.: Знання,1996.
4.
К а ш у б а Є. Гімн
лицарству. Система уроків за романом В.Скотта «Айвенго» за інтерактивною
методикою. // Зарубіжна література в школах України. – 2006. – №7-8. – с.34 – 41.
5.
К а ш у б а Є.
«Любов і біль злилися воєдино». Система уроків за творчістю Гейне за методикою
критичного мислення. // Зарубіжна
література в школах України. – 2009. – №12.
6.
К а ш у б а Є.
«Хай перемагають митці!» Система уроків за казкою-новелою Е.Т.А.Гофмана
«Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» за біоадекватною технологією навчання. // Зарубіжна література. – 2011. – № 43 – 44
(731 - 732) – с.19 – 27.
7.
К а ш у б а Є.
Формування навичок компаративного аналізу художнього тексту в учнів
пропедевтичного етапу навчання. //
Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2011. – №9. –
с.26 – 27.
8.
С е м е р с к и й В.И. Творческая деятельность в истории развития педагогической мысли / В.И.Семерский. – Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і
спорту, 1999. - № 12. – с. 39 – 42.
9.
Ш в е д М а р і я,
Д о в г а н ь М а р і я. Розвиток творчого мислення як
важлива складова формування творчої особистості. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.lnu.edu.ua/Pedagogika/periodic/visnyk/23/05_shved_dovhan.pdf
Комментариев нет:
Отправить комментарий