Т и п з а х о д у: географічно-музична композиція.
Ф о р м а з а х о д у: мандрівка.
Епіграф. Про свій край сказати слово – не шкодуй зусиль
І подбай про науково – популярний стиль.
Ольга Олійник
Маршрут мандрівки. Зупинки.
Вступна “Куточок рідної землі”
І. “Знайомся і пам’ятай”
ІІ. “Бризками води умийся”
ІІІ. “Дихай і бережи”
ІV. “Допоможи розквітнути”
V. “Вславляй і шануй”
Підсумкова. “Візьми з собою в дорогу”
(Учитель читає вірш)
Куточок рідної землі
Наснився солодко мені
З повітрям чистим, як сльоза,
Й травою, де впала роса.
Там півник пісеньку співав,
Туман хатини сповивав,
Кошлатий дим по всіх дахах
Пролив, немов в задумі птах.
Село улюблене не спить
У вікнах сонечко горить.
І чути скрип біля воріт
Старих підкованих чобіт.
Відкрив обійми новий день,
Всміхнулась праця до людей.
У ній – важкий солоний піт
І щастя сходжених доріг.
Усе добро там вікове...
Росте в селі старе й мале,
І квіти йдуть, як із води,
Душею лину я туди.
(Звучить перший куплет пісні “Про Малу Рублівку” на мотив пісні “Вместе весело шагать”)
Ось села вам при дорозі на Полтавоньку.
Раз хатина, два хатина - і Рублівонька.
Раз машина, два машина – і багаті ми.
Раз людина, два людина – і Вкраїна ми.
Приспів: Разом весело іти
По Рублівці / 3 р.
Ми запрошуємо вас
У мандрівку / 3 р.
Учитель. Шановні гості, дорогі учні, вчителі! Разом з дітьми запрошую вас до мандрівки, яка має назву:
“Мій рідний край – моя земля”
Ми продовжимо вивчення історії села Мала Рублівка. Спробуємо в ході подорожі відповісти собі на проблемне запитання” “Що є для мене рідний край і за що я його люблю?” А заодно будемо вчитися бачити за великим – мале, за загальним – конкретне і живе; будемо вчитися визначити своє місце у суспільстві і місце рідного краю серед неозорої країни. Доторкнемося до вічного: до любові, яка починається з отчого краю.
Ведуча. Перша зупинка мандрівки “Знайомся і пам’ятай”
1-й учень. Моє рідне село Мала Рублівка – часточка моєї неозорої Батьківщини, часточка красуні Полтавщини, яка розташована переважно в лісостеповій зоні, що простягається по центральній частині території нашої держави – від передгір’я Карпат до відрогів Середньоросійської височини. Моє село – часточка славної Котелевщини, яка розташована в північно-східній частині Полтавської області.
А Мала Рублівка – це і центр сільської Ради народних депутатів, якій підпорядковані населені пункти Дем’янівка, Лихачівка, Мар’їне.
За характером рельєфу, це рівнина, грунти переважно сірі лісові, супіски, опідзолені чорноземи. Клімат помірно континентальний.
2-й учень. За народним переказом, тут колись біло укріплене поселення, на прапорі якого вздовж високого бревна майоріла смужка тканини з гаптованим малюнком. Прапор був схожий на рубель і між собою селяни звали його “малий рубель”. Звідси нібито й пішла назва села. Але то тільки кажуть. Мабуть, зветься воно так, бо все в фортеці – і стіни, й хати – були з дерева – рублені і ворог, як нападав, то палив Малу Рублівку.
Спаленою вона була кілька разів.
3-й учень. В назвах вулиць також збереглася пам’ять про далеке минуле: вулиця “Замок”, “Киргизівка”, “Смілянка”, “Галаганівка”.
За переказами, неподалік ріки Мерлі (нині садиба Піддубних) стояв величний замок, який з часом був зруйнований. Ця частина села і стала називатися “Замок”.
Про походження назв вулиць “Киргизівка” і “Смілянка” достеменно нічого не відомо хіба що можна здогадуватися. Більш всього, що лише сміливці там жити наважувались. Їм-бо доводилось битися з ворогом, затримувати його, поки всі не заховаються в кріпость. Зачинять ворота, і піднімають стяг. Вулицю “Галаганівка” (в сторону Дем’янівки) називають тому, що в давнину там проживало багато людей з прізвищем Галаган.
Так і зберігаються по сьогодні ці назви.
4-й учень. Мала Рублівка – одне з найстаріших поселень на краю Дикого поля. Виникло воно до 1655 року, бо з цього часу містечко вже подається в історичних джерелах як сотенне і входило воно до новоствореного Охтирського полку Слобідської України. Містечко мало власну фортецю, обнесену високим земляним валом і заповненим водою ровом. Неподалік містечка проходив кордон між Польщею і Росією. Сотня брала участь у боях проти татар, панської Польщі. Під час Північної війни шведські війська деякий час тримали містечко в облозі, але фортеця зруйнованою не була.
5-й учень. Населення постійно зростало. У 1732 році в селі налічувалось 1090 мешканців. Діяла кінна пошта. 1734 року у містечку утримували п’ять поштових коней. Рублівчани брали участь у гайдамацькому русі, виступали проти непомірного гніту старшини. По закінченню Кримської війни територія помітно залюднилася.
Колишня козацька старшина прагнула надати освіту дітям.
6-й учень. У 1926 році у Малій Рублівці 325 дворів, 1480 жителів. Колективізації чинився опір. Проте у грудні 1930 року переважна більшість усуспільнила майно у колгоспі “Зміна”. На території сільської ради діяла проартіль “Торфяник”, яка припинила своє існування 1958 року. До цього торф використовували у господарських цілях з метою опалення замість вугілля.
7 жовтня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками, визволене – 21 вересня 1943. За роки окупації забрано в неволю 45 молодих людей. Згоріло 202 будинки.
В роки Великої Вітчизняної війни на території села в 1942-1943 роках діяла партизанська група, яку очолював І.П.Ожога, уродженець Харкова.
У селі є пам’ятник полеглим воїнам у війні 1941-1945 років.
Нині Мала Рублівка без замку, храму, без валів і фортець. Вона зберегла своє обличчя таким з ІІ половини ХХ ст.
Ведуча. Зупинка друга “Бризками води умийся”
(звучить другий куплет пісні “Про Малу Рублівку”)
Ось і луки і города, й наша річечка,
І водичка в Мерлі в’ється, ніби стрічечка.
Карасі, плітки, в’юни – ох рибалочка!
Жаль, не водяться у ній лиш русалочки.
Приспів (той же)
7-й учень. Через Котелевщину протікають річки: Ворскла, Мерла, Котельва, Котелевка, Орішнє, Трюханівка та пересихаючі річечки і струмки Кайдашка, Рудка, Кустовиця, Ковжижа. За кількістю озер і стапових блюдець Котелевський район один з найбагатших у області. Але за останні десятиріччя в результаті осушувальних робіт в заплаві річки Мерла, урочищах В’юнне, Городові луки, та інтенсивного розорювання площа водного дзеркала помітно скоротилась.
Що ж нам відомо про Мерлу?
(Звучить “Пісня про Мерлу “ на мотив “Голубого вагона”)
Лівая притока Ворскли – Мерла це,
У басейн Дніпра вона впада.
А бере початок з Харківщини десь,
Кілометрів за сто довжина.
Приспів: Річкою / 2 р.
Наша путь стелиться
І десь на схід біжить
В голубу блакить.
Кожному мріється
Літечко теплеє
Річкою / 2 р.
Хочеться пливти.
Річечка повільна й тиха, як дитя,
Береги пологі, не круті.
Зустрічають в мареві, гойдаються
Верболози й лілії рясні.
Приспів.
Може, Мерлу в області ще хтось не знав,
Рідний край він просто не вивчав,
Та на Суми й Харків якось поспішав,
То її й Малу запам’ятав.
Приспів.
8-й учень. Вперше Мерла згадується в літописних джерелах 1183 року, Дехто з учених припускає, що назви річок Мерлі, Мертвого Дінця походять від слів “мерети”, “мертвий” – “Річка з повільною течією”.
Пов’язують походження назви річки і з історичним минулим. Як уже говорилося, Мала Рублівка вигорала дощенту аж шість разів. Так стверджують перекази. Народу при цьому гинуло дуже багато. Раз татари спалили, а людей побили і повикидали в річку. Довго плавали там мертві тіла. Через те й річку стали Мерлою називати.
Скільки переказів і легенд бережуть місці біля річки Мерли. Тут загубились сліди косоокого татарина і конфедерата, хороброго запорожця і його побратима із донських степів. Вабила їх сюди оця пишнота і розквіти буйнотрав’я. Та не всіх однаково страчала споконвічна руська земля. Одним слалася шовковим килимом, іншим – колючим терном. Гірким видалось мерловське причастя і войовничим скандинавом. Багато із них знайшли свій останній притулок на дні цієї тихоплинної ріки. Сам король Карл ХІІ, кажуть, утопив тут свою карету.
Скарб не знайдений, та про нього говорять і досі.
9-учень. Це річка в Полтавській і Харківській областях України, ліва протока річки Ворскли (басейн Дніпра).
Бере початок в Харківській області. Довжина –116 км (на Полтавщині – 28 км), площа басейна 2030 км.кв. Використовується для водопостачання, зрошування. Між селами Мала Рублівка і Мар’їне – гідрологічний заказник, площа якого 222 га.
До часу, коли було змінено русло річки, велику прилеглу територію займали плавні, в яких водилися багато диких качок, гусей, а в річці – щука, окунь, плотва, в’юни, карась річковий.
Після зміни русла риба фактично була знищена. Рибалки і сьогодні довгий час просиджують біля вод річки в надії отримати хороший улов. А що риба в Мерлі є, то про це свідчить і наша виставка.
Ведуча. Зупинка третя “Дихай і бережи”
У Рублівці гарна флора, гарна фауна.
Покупатись після лісу можна в сауні.
Раз соснина, два малина – і рослинний світ.
Раз лисиця, два куниця – і тваринний світ.
Приспів
Із природних екосистем Котелевського району найбільші прощі займають ліси (соснові, мішані, широколисті). Ліс – багатство і гордість жителів Малої Рублівки.
Учень читає вірш “У лісі”
А в лісі так затишно й тихо –
Читати б святую молитву
За щастя і радість безмежну.
Ступай, лишень, ти обережно,
Бо тут є гриби і мурашки,
І звірі, і трави, й букашки,
Й дерева, які тільки треба,
І сосни з гілками до неба.
О скільки у лісі ще дива!
Людина не всі їх відкрила.
І добре, що скрізь не добралась
І в ліс не зі злом увірвалась,
А з наміром мирним, з душею.
Він стане красою твоєю,
Бо ліс і легені, і казка,
І спадок важливий нащадкам.
9-й учень. Малорублівський ліс займає площу 1731 га. Головні породи дерев – сосна звичайна, сосна кримська, береза, осика, тополя біла і тополя сіра, акація біла, в’яз. Чагарники багаті на терен, бузину червону, бузину чорну, черемуху, барбарис, вербу, калину. Поширені малинники.
Тихе полювання проводиться на такі види грибів, як гриб білий і гриб польський, боровик, лисичка, рижик, маслюк, сірик, грудзь.
Тваринний світ Малої Рублівки представлений такими видами , як заєць, козуля, лисиця, кабан дикий, білка, куниця звичайна, миша польова, бобер, видра річкова, криса річкова.
В лісах і на луках радує людське око підсніжник, пролісок, конвалія, папороть, дзвоники, півник дикий лісовий, сон-трава, ромашка, рябчик.
Ведуча. Зупинка четверта “Допоможи розквітнути”
Учитель. Не секрет, що українське село сьогодні опинилося в дуже скрутному становищі, тому що фактично залишилося без достатньої і належної фінансової підтримки держави. Не всі витримали нові форми господарювання, бо умови ці досить жорсткі. Тому багато господарств розвалилися і не змогло народитися по-новому. Так, не одне вже село зникло з карти України. Відрадно, що з карти Полтавської області не зникло жодне село. Можливо, першим стане село Кочубіївка Новосанжарського району, в якому нині залишилося лише кладовище та одна хата. Жінці, яка мешкає тут 79 років.
Наше село має вигідне географічне положення, сучасний вигляд. Господарство змогло відродитися.
(Виконується четвертий куплет пісні “Про Малу Рублівку”)
Господарство процвіта не розкрадене.
Віднедавна “Ковпаківець” воно назване.
Раз кабанчик, два кабанчик – поголів’я вам.
Магазин раз, магазин два – і добробут нам.
Приспів
10-й учень. Зі змінами у державі сталися зміни і в Малорублівському господарстві. З с/г товариства з обмеженою відповідальністю імені С.А.Ковпака воно набуло статус приватного сільськогосподарського підприємства. Очолює його енергійний і досвідчений підприємиць Віктор Іванович Горьовий.
В не такому вже й далекому минулому на землях Малої Рублівки вирощували цукровий буряк, пшеницю, гречку, ячмінь, овес, кукурудзу; розводили велику рогату худобу, утримували свиноферму, вівцеферму, коней. Щедро родила городина.
Нині в невеликих кількостях вирощують пшеницю, ячмінь, овес, сою, соняшник.
Тваринництво представляють кілька десятків голів гусей, свиней. Придбано два комбайни для збирання врожаю. Це добрий знак.
(Виконується п’ятий куплет пісні “Про Малу Рублівку”)
Красивішає Рублівка, ніби дівчина,
Й рублівчани є у ній теж освічені.
Раз читають, два навчають – і сучасні ми.
Раз копають, два будують, - знать, майбутнє є!
Приспів
Ведуча. Зупинка п’ята “Вславляй і шануй”
Учитель. У селі Мала Рублівка є школа 1-2 ступенів; сільський будинок культури на 250 місць, бібліотека, поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин, бар-магазин, сауна. Населення катастрофічно зменшується.
Населення України теж продовжує скорочуватись. Станом на 1 грудня 2006 р. в Україні проживало 46 мільйонів 667 тисяч 646 людей. А на 1 жовтня – 46 мільйонів 710 тисяч 831 людина. Скоротилося населення більш ніж на 20 тисяч.
У Малій же Рублівці станом на 1.01.2007 р.
по с/раді 2004 2005 2006
народилося 4 4 3
померло 18 11 25
населення по с/р 685 631 577
Населення Малої Рублівки станом на 1.01.07. – 314 чоловік.
3-й учень. Механізатор і тваринник,
Доярка, лікар, агроном.
Секретарі, землевпорядник,
Бухгалтер, вчитель – все одно.
4-й учень. Бо кожен з них – людина праці,
Вславляє ріднеє село.
У горі, радості завзяті,
Яке б життя це не було.
5-й учень. Гордись, Рублівко, щогодинно,
Що в тебе люди добрі є.
Нехай летить цей час невпинно –
Згадать умільців намір є.
Ведуча. Механізатори рублівські: (учні називають прізвища)
Ведуча. Тваринники: (прізвища)
Ведуча. Людина, яка все своє життя присв’ятила лікуванню пацієнтів... Вона ж – неперевершина майстриня з вишивки українського рушника (прізвище).
Ведуча. А цих людей по праву можна назвати “опікунами” всіх жителів Малої Рублівки (прізвища сільського голови та секретаря).
Ведуча. Світло істини, науки і культури несуть своїм односельцям і підростаючому поколінню працівник сільської і шкільної бібліотек (прізвище).
Вчителі Млалорублівської школи з чималим трудовим стажем та досвідом: (прізвища).
А завдяки вмінням цих людей Малу Рублівку пам’ятають і знають усі, хто проїздить трасою Рублівка – Полтава, Полтава – Суми. Адже на цих стихійно створених “малих базарчиках” можна побачити чимало виробів з лози. І тут поруч з дорослими (прізвища).
Займаються лозоплетінням і вдосконалюють свою майстерність учні нашої школи, восьмикласники, які серед нас (прізвища).
Їх вироби представлені на нашій виставці.
Гордість і слава Малої Рублівки – гриби і грибники (прізвища).
Ведуча. Їм невтомним трудівникам села Мала Рублівка даруємо цю пісню.
(Звучить пісня на мотив “Песенки о медведях”)
Тут, у Малій Рублівці,
Стільки великих справ.
Стільки майстрів – умільців
Захід цей пригадав.
Добре вони працюють,
Час хутко так збіга.
А вони все майструють:
Доля їм помогла.
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла 2 р.
Доля їм всім помогла.
І колись – десь так вранці,
Пізно а чи й раніш,
Скаже їм хтось: “Ви – кращі!
Будемо й ми не гірше!”
Будуть вони радіти,
Плакати аж до сліз.
Ніде нам правди діти:
Любимо вас усіх.
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла
Крутяться ось ці слова: 2 р.
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла
“Любимо ми вас усіх!”
Зупинка підсумкова “Візьми з собою в дорогу”
1. Мій рідний край – моя земля,
Рублівка, тиха й чепурна.
Хатки, вкраїнські і сучасні,
Червоні, білі і квітчасті.
2. Дороги рідні і близькі,
З піску, асфальту, грунтові,
У різні напрямки району,
Села, і області, й додому.
3. Карєри давні і горби,
Розмиті водами яри,
І Мерла, річка неповторна,
Весною синя й повноводна.
4. Мілка й спокійна восени,
Рибалить завжди йдуть сюди.
І в прохолодну, і в морози
Радіє око перехожих.
5. Туристів ваблять і гриби;
Зеленки, білі й маслюки.
Ліси соснові – теж приманка,
А все, що сказано, не байка.
6. Нехай Рублівка і Мала,
Це батьківщина все ж моя,
Земля моїх батьків і друзів,
І цвіт калиновий у лузі.
7. Шовкова, ніжна сон-трава,
У власність віддані поля.
І луки з рябчиком весняним,
І сіном скошеним духмяним.
8. Грунти, не щедрі на врожай –
Втікати ти не поспішай,
Бо ти господар тут, ти вдома.
І насолода тут, і втома.
І серце віддане лиш їй,
Рублівці милій і Малій.
Література
1. Заповідна краса Полтавщини. Т.А.Андрієнко, О.М.Байрак, М.І.Залудяк та інші. – Полтава: ІВА “Астрел”, 1996.
2. Історія міст і сіл України Полтавська область. УРЕ. – 12., 1967.
3. Костюк В. Золоті береги // Народна трибуна. – січень 1981 р.
4. Костюк В. Мала, але старша // Народна трибуна. – 4 лютого 2007 р.
5. Населення України продовжує скорочуватися // Коло. 4-10 січня 2007 р.
6. Полтавщина: Енциклопедичний довідник. (За ред. А.В.Кудрецького) – К. : УЕ, 1992).
7. Посухов В. Малорублівський салют // Народна трибуна. – 31 жовтня 1981 р.
Комментариев нет:
Отправить комментарий