Літературна
композиція
ІНСЦЕНІЗАЦІЯ уривка новели Богдана Лепкого “Цвіт Щастя”
С и н: Що таке щастя, мамо?
М ат и: Щастя, дитинко, то
доля. А доля – то такий цвіт, що його важко дістати.
С и н: А гарний той цвіт?
М а т и: Чи гарний, питаєш? Авжеж, що гарний. Як дивитися на
нього, очі радуються, на серці стає весело і мило.
С и н: Мамо, я хочу того
гарного цвіту. Скажіть, де він росте, я піду за ним і принесу його для вас і
для себе.
М а т и:Тепер тобі годі йти за тим цвітом, ти ще такий слабенький, а то ген за
водою. Тепер тобі і без нього добре, а як виростеш і сил набереш, то тоді
підеш.
С и н: Ні, я не хочу, як
виросту, я хочу тепер. Скажіть мені, де він? І “скажіть” та “скажіть”.
М а т и: Ось там, за
ставом, бачиш?
С и н: Бачу, мамочко,
бачу. Їх там ціла левада. А які гарні, які дуже гарні. Чи то далеко?
М а т и: Та ж далеко, хіба
не бачиш? Геть там, за водою!
С и н: Аж за водою?
У ч и т е л ь. Тож ходить у народі
легенда про щастя. Стверджують, що воно перебувало у золотистому, щільно
стуленому пуп’янку тюльпана. Ніхто не міг дістатися до нього, хоча й
намагалися: хто – силою, хто – хитрощами, хто – заклинаннями. І йшли до тієї
квітки і старі, і молоді, здорові і каліки, йшли царі із шляхетним почтом і
жебраки з торбами, йшли багатії-марнотрати і злидарі без шеляга за душею.
Натовп біля квітки збирався і, згодом, розходився ні з чим. Щастя нікому не
давалося до рук.
Та ось одного разу луками, де росла
квітка, йшла натомлена тяжкою працею бідна жінка, яка вела за руку свого
маленького сина. Їй хотілося бодай подивитися на пуп’янок чарівної
квітки щастя, якого вона так і не побачила за все своє життя, лише тяжко
зітхала, згадуючи про нього. Жінка тихенько, із завмиранням серця наблизилася
до квітки... Раптом її хлопчик, побачивши пуп’янок чарівної квітки, дзвінко і
голосно, як може лише дитина, розсміявся... І сталося диво! – Тієї самої миті
пуп’янок розкрився. Те, що не вдавалося зробити ні силою, ні хитрощами – зробив
веселий, безтурботний дитячий сміх... Дорослому часом важко збагнути, що не все
можна купити за гроші, не все можна здобути силою чи хитрощами. По-справжньому
щасливою може бути лише дитина – їй так небагато треба.
Оголошення мети і теми
літературного заходу.
М е т а: спонукати учнів до
філософських роздумів над життєвими проблемами, зокрема “Що таке щастя?”;
розвивати творчі здібності школярів; виховувати культуру поведінки і почуттів
на зразках світової літератури.
1-й в е д у ч и й.
З
давніх-давен люди шукають Щастя, яке в багатьох народів світу назвали Синім
Птахом. Чому саме синім? Можливо, тому, що синій колір символізує Щастя, Надію,
пошук таємниць буття, політ, висоту. А коли людина щаслива, вона й справді
відчуває себе птахом, у якого виросли крила.
Про такого Синього Птаха написав у своїй
драмі-феєрії бельгійський письменник Моріс Метерлінк, який, як і в легенді,
доручив пошук Щастя саме дітям. Автор вважав, що діти, чисті та безгріховні,
гостро відчувають добро і тягнуться до нього. Щастя брат і сестра шукали для
хворої сусідської дівчинки всюди. І що ж з того вийшло? Послухаймо уривок з цього
твору.
ІНСЦЕНІЗАЦІЯ уривка з драми-феєрії М.
Метерлінка “Синій Птах”
М а т и Т і л
ь: Сусідко, як здоров’я вашої онучки?
С у с і д к а: Так собі... Не встає...
Лікар каже – нерви... А я знаю, що б їй допомогло... Оце вона мене просила
подарувати їй на Різдво... От уже вдовбала собі в голову...
М а т и Т і л
ь: Так, так, я пам’ятаю: вона все мріє про
птаха Тільтіля... Ну то як же, Тільтіле, подаруєш ти його бідолашній дівчинці?
Т і л ь - т і л ь: Мамо, що їй мені подарувати?
М а т и Т і л ь: Птаха... Адже тобі він не
потрібний... Ти на нього й не глянеш... А дівчинка буквально жити без нього не
може!..
Т і л ь – т і л ь:Точно, у мене є
птах... Де ж він?.. А, ось і птах! Та він же синій!.. Та це ж моя горлиця!
Адже, коли я йшов, вона такою синьою не була!.. Та це і є той Синій Птах,
котрого ми шукали!.. Ми з ним ходили в таку далечінь, а він, виявляється,
тут!.. Оце я розумію!.. Швидше віднесіть його вашій внучці...
С у с і д к а:
Ні,
правда?.. Ти віддаєш його мені? Задарма віддаєш?.. Господи, оце так радість для
моєї онучки!.. Я ще до вас зайду, розповім... (Йде)
Т і л ь – т і л ь (Обводить довгим поглядом хатину): Мамо, що ви
зробили з нашою кімнатою?.. Все на своєму місці, але тепер усе значно краще...
Який я щасливий!
С у с і д к а (Заходить): Вона ходить!.. Та де там: вона бігає,
танцює, літає!.. побачила птаха - і стриб до вікна, подивитися при світлі, чи
це правда горлиця Тільтіля... А потім на вулицю – і полетіла, мовби ангелочок
на крильцях... Я ледве за нею встигла... Тільки горлиці вдалося вирватися з рук
онучки і пташка полетіла!.. Дівчинка плаче!..
Т і л ь – т і л ь: Нічого, хай не плаче. Я її зловлю!.. (Звертається до
глядачів) Ми вас дуже просимо: якщо хтось із вас її знайде, нехай принесе нам –
вона потрібна для того, щоб стати у майбутньому щасливими...
(Переклад С.Грицюка)
2-й в е д у ч и й.
Птах
відлетів, тому що не можна посадити в клітку і сховати те, чого ми прагнемо найбільше:
Щастя, Кохання, добро, Радість, віру і Надію. Тому людина постійно шукає Щастя,
а знайшовши – втрачає і шукає знову.
Отже, Метерлінк сказав, що Щастя полягає в добрих
справах, в допомозі іншим. За щастям не треба далеко ходити. Достатньо тільки поглянути
навколо себе добрим поглядом і допомогти тому, кому погано. Шлях до щастя
важкий, але на світі є Радощі: Блаженство Бути Здоровим, Радість Бути Добрим,
Радість думати.
1-й в е д у ч и й. Щастя – це і нагорода за
життєвий шлях, де кожний пізнає добро, любов, співчуття. Тернистий шлях пошуку
Істини пройшов герой однойменної драми Й.В.Гете – Фауст. Надамо йому слово.
У
ч е н ь д е к л а м у є уривок з останнього монологу
Фауста:
Нехай лютують хвиль скажені зграї,
Хай спробують де греблю ту прорвать –
Здолає гурт прорив затамувать.
Служить цій справі заповідній –
Це верх премудрощів земних:
Лиш той життя і волі гідний,
Хто б’ється день у день за них.
Нехай же вік і молоде й старе
Життєві блага з бою тут бере,
Коли б побачив, що стою
З народом вільним в вільному краю,
Тоді гукнув би до хвилини:
Постій, хвилино, гарна ти!
Ніяка вічність не поглине
Мої діла, мої труди!
Провидячи те щасне майбуття,
Вкушаю я найвищу мить життя.
Переклад М.Лукаша
2-й в е д у ч и й. У цьому знаменитому
монолозі німецький письменник-просвітник висловив думку: Щастя здобувається у
боротьбі, у щоденній праці. Слова: «Лиш той життя і волі гідний, Хто б’ється день у день
за них», - стали крилатими.
А давньогрецький філософ Демокріт
зазначив: «Щастя і горе – це справа душі».
Яка вона, наша душа? Як часто ми переживаємо щасливі хвилини, про які ведемо
мову сьогодні! А про що кричить наша душа і наше серце, коли цього щастя, хай і
миттєвого, немає?..
У ч е н ь ч и т а є вірш Поля Верлена.
Із серця
рветься плач,
Як дощ
іллється з неба.
Від зради
чи невдач,
Відкіль цей
тужний плач?
О,
хлюпотіння зливи
По крівлях,
по землі!
На серце
нещасливе
Спливають
співи зливи...
Лягає без
причин
Тугa на
серці туга.
З відчаю
хоч кричи!
Печалюсь
без причин.
Від муки
дітись ніде,
Рве серце
марний жаль.
Любові й
зненавиди
Нема, а
дітись ніде!
Переклад М.Лукаша
1-й в е д у ч и й. Можливо, на підтримку поетичних рядків Поля Верлена великий
математик Піфагор зронив: «Знай, що люди – самі причина усіх своїх
страждань». Люди й справді люблять страждати, ускладнювати собі життя,
нарікати на Долю. Та чи кожен з нас кує свою Долю? Дійсно, право вибору у наших
руках. І часто цей вибір не робить нас щасливими. В таку мить ми кидаємо виклик
Долі. Та чи кожен з нас може це зробити?
2-й в е д у ч и й. У М.Блессінгтона склалася така думка: «Щастя полягає не в тому, щоб багато мати, а в тому, щоб вдовольнятися
малим». А чеський соціолог Іржі Томан писав, що щастя можна переживати
тільки у теперішньому часі. Згадувати минуле щастя чи уявляти майбутнє не означає відчувати справжнє щастя. То,
можливо, оті хвилини щастя і є найдорожчими для кожного з нас?
У
ч е н ь ч и т а є вірш І.Буніна.
ВЕЧЕР
О счастье мы всегда лишь вспоминаем.
А счастье всюду. Может быть, оно
Вот этот сад осенний за сараем
И чистый воздух, льющийся в окно.
В бездонном небе легким
белым краем
Встает, сияет облако.
Давно
Слежу за ним… Мы мало
видим, знаем,
А счастье только знающим дано.
Окно открыто. Пискнула и села
На подоконник птичка. И от книг
Усталый взгляд я отвожу на миг.
День вечереет, небо опустело.
Гул молотилки слышен на гумне…
Я вижу, слышу, счастлив. Всё во мне.
1-й в е д у ч и й. Ходить по світу і така
притча про щастя:
«Жив колись на світі добрий Бог, і у нього
була чарівна глина. І з цієї глини зробив Бог їжу, житло, знаряддя праці, а ось
щастя, скільки не старався, не зміг. Тоді віддав Бог цей невеликий шматочок
глини людині і сказав : «А щастя своє
зроби сам!» З того часу, мабуть,
людина і намагається сама кувати своє Щастя.
2-й в е д у ч и й. Німецький автор життєписів славетних людей Еміль
Людвіг писав: «Те, що люди називають
щастям або нещастям, є лише їх справою… Не небо дарує щастя, а сама людина
готує його собі і досягає в собі свого неба. Людина має піклуватися не про те,
щоб потрапити на небо, а про те, щоб небо зійшло до неї. Хто не носить його у
собі, марно шукатиме його по всьому світу».
1-й в е д у ч и й. Це саме підтверджує і французький письменник 18 ст.
Л.Шамфор: «Щастя – річ не проста, важко
знайти його в собі і неможливо знайти його деінде».
Отже, щастя ми готуємо собі самі і воно в
нас.
У
ч е н ь ч и т а є вірш Ф.Тютчева
ТИША
Мовчи
і крийся, і таї О, не
мути джерел ясних
Думки
і почуття свої Мовчи,
мовчи, живись од них.
Хай
у душевній глибині В собі самому
жити вмій.
І
сходять і зайдуть вони, Є цілий світ в
душі твоїй
Мов
зорі ясні уночі.
Таємно-чарівничих дум;
Милуйся
ними і мовчи!
Їх заглушить базарний шум,
Як
серцю виказать себе? Їх промінь денний
осліпить;
Як
іншим зрозуміть тебе? Хай серце слухає й мовчить.
Ти
думку висловиш – і вмить
Уже
неправда в ній дзвенить.
Переклад Ю.Клена
2-й в е д у ч и й. Прислухаймося до порад Тютчева і до свого серця… А
серце завжди прагне любові. Недарма Віктор Гюго сказав: «Найбільше щастя в житті – це впевненість у тому, що тебе люблять».
Тільки здається, що здебільшого у музиці і поезії оспівана нещаслива любов.
Можливо, це тому, що щаслива людина просто щаслива – і вона сяє від щастя?..
У ч е н и ц я (виконує романс Е.Рязанова або читає його на
фоні інструментальної музики)
Я словно бабочка к
огню
Стремилась так
неодолимо
В любовь, волшебную
страну,
Где назовут меня Любимой.
Где не страшилась я б
ненастья,
Прекрасная страна
любовь,
Ведь только в ней бывает
счастье.
Пришли иные
времена,
Тебя то нет, то лжёшь не
морщась.
Я поняла, любовь –
страна,
Где каждый человек –
притворщик.
Моя беда, а не вина,
Что я наивности
образчик.
Любовь – обманная
страна,
И каждый житель в ней –
обманщик.
Зачем я плачу пред тобой
И улыбаюсь так некстати?
Неверная страна, любовь,
Там каждый человек –
предатель.
Но снова прорастёт трава
Сквозь все преграды и
напасти,
Любовь – весенняя
страна,
Ведь только в ней бывает
счастье.
2-й в е д у ч и й. Ми щойно
прослухали хвилюючі рядки Ельдара Рязанова про щастя. У такій казковій і
зрадливій Країні Кохання побували і герої драми-феєрії Л.Українки «Лісова
пісня».
ІНСЦЕНІЗАЦІЯ уривка твору.
Л і с о в и к:
Доню,
доню, як тяжко ти караєшся за зраду!
М а в к а: (підводить голову) Кого я зрадила?
Л і с о в и к: Саму себе.
Покинула високе верховіття
і низько на дрібні стежки
спустилась.
До кого ти подібна? До служебки,
зарібниці, що працею гіркою
окрайчик щастя хтіла заробити
і не змогла, та ще останній сором
їй не дає жебрачкою зробитись.
Згадай, якою ти була в ту ніч,
Коли твоє кохання розцвілося:
Була ти наче лісова царівна
у зорянім вінку у темних косах,-
тоді жадібно руки простягало
до тебе щастя і несло дари!
М а в к а: То дай мені святкові шати, діду,
Я буду знов, як лісова царівна,
І щастя упаде мені до ніг,
Благаючи моєї ласки!
Л і с о в и к: Щастя – то зрада
будь тому рада, -
тим воно й гарне, що вічно летить!
(Мара простягає руки до Мавки і хоче її
забрати).
М а в к а: Ні, я не хочу! Не хочу до
тебе! Я жива!
«Т о й, щ
о в
с к а л і с и д и т ь»:
Я поведу тебе в далекий
край,
незнаний край, де тихі, темні води
спокійно сплять, як мертві тьмяні
очі,
мовчазні скелі там стоять над ними
німими свідками подій, що вмерли.
«Тебе візьму я. Ти туди належиш:
ти бліднеш від вогню, від руху
млієш,
для тебе щастя – тінь, ти нежива.
М а в к а: Ні! Я жива! Я буду вічно
жити!
Я в серці маю те, не вмирає.
М а р и щ е: По чім ти знаєш те?
М а в к а: По тім, що муку
свою люблю і їй даю життя.
Коли б могла я тільки захотіти
її забути, я пішла б з тобою,
але ніяка сила в цілім світі
не дасть мені бажання забуття.
Ось той іде, що дав мені ту муку!
Зникай, Маро! Іде моя надія!
Л у к а ш: Се ти?.. Ти упирицею прийшла,
щоб з мене пити кров? Спивай!
Спивай!
(Розкриває
груди)
Живи моєю кров’ю! Так і треба,
бо я тебе занапастив...
М а в к а: Ні, милий,
ти душу дав мені, як гострий ніж
дає вербовій тихій гілці голос.
Л у к а ш: Я душу дав тобі? А тіло збавив!
Бо що ж тепер із тебе? Тінь! Мара!
(З невимовною тугою дивиться на
неї)
М а в к а: О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палаючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
Ляже, вернувшись, в рідну
землицю,-
Стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх,
Я їм тоді проспіваю
Все, що колись ти для мене співав,
Ще як напровесні тут вигравав,
Мрії збираючи в гаю...
Грай же, коханий, благаю!
2-й в е д у ч и й. Леся Українка у багатьох
своїх творах утверджувала думку, що воля прекрасніша за рабство і у боротьбі за
вільне життя людина виборює своє особисте і загальнонародне щастя.
1-й в е д у ч и й. Тож поетеса сказала, що щастя в тому, щоб бути
вільною людиною. А житель V ст. до н. е. Семонд
Кеоський висловив таку думку: «Для
повного щастя людині потрібна славна
вітчизна». Можливо, підтвердженням цих слів послужить поезія Володимира
Сосюри.
У ч е н ь ч и т а є в і р ш В.Сосюри «Україна»
Дзвін шабель, пісні, походи,
воля соколина,
тихі зорі, ясні води –
моя Україна.
Синь гаїв поля світання,
пісня солов’їна,
ніжний шепіт і зітхання –
моя Україна.
І в очах твоїх, кохана,
міниться і лине
сонцем щастя осіяна
моя Україна.
1-й в е д у ч и й. Такі схожі і такі різні поняття: Любов до жінки, до
волі, до рідного дому, до Батьківщини; Любов матері до дитини, свята і
безкорисна. «Щасливий той, хто рідну матір має!» – промовила
Уляна Кравченко. Просто і багатозначно...
У ч е н ь ч и т а є
Щаслив, хто рідну матір має,
Хоч зморшки вкрили вже чоло,
На світ спокійно споглядає
Не знає, що то в світі зло.
Для матері ти все дитина
хоч ти розрісся,
наче дуб,
вона піклується
тобою,
хоч в тебе вже сивіє чуб...
Ти все
для матері дитина,
ти ціль
життя її і зміст,
вона тобі
вінки сплітає,
для тебе
досягає звізд...
Вона все дбає, пам’ятає,
готовить тисячі утіх,
вона, як ангел-хоронитель,
змете з дороги зло і гріх...
У ч и т е л ь. А зараз ми пропонуємо
вашій увазі
Калейдоскоп думок про щастя
1.
Щастя – це інтенсивне відчуття внутрішнього блаженства, яке
ми відчуваємо при переході від менш досконалого стану до більш досконалого /Іржі Томан /.
2.
Щасливий не той, кого інші вважають щасливим, а той, хто
сам себе таким вважає /Сенека /.
3.
У своєму повному вияві щастя є найвищою радістю, а горе –
найвищим душевним болем, на які ми здатні /Джон Локк /.
4.
Щасливий випадок
допоможе тільки тому, хто добре підготовлений до нього /Народна мудрість/.
5.
Кто требует от другого всего, а сам избавляет (себя)
от всех обязанностей, тот никогда не найдет счастья /Ф. Достоєвський /
6.
Щастя – це бути з природою, бачити її, говорити з нею /Лев Толстой/.
Чим більше речей цікавить
людину, тим більше в неї можливостей для
щастя і тим менше вона є іграшкою в руках долі/ Бертран Рассел /.
7.
... чего люди требуют от жизни и чего стремятся в
ней достичь? Трудно ошибиться, отвечая
на этот вопрос: люди стремятся к счастью, они хотят стать и пребывать
счастливыми/ Зигмунд
Фрейд /.
8.
Бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, взятися за
своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою/Г.Сковорода/.
9.
... світ буде щасливий лише тоді, коли в кожної людини буде
душа
художника, інакше кажучи,
коли кожен знаходитиме радість у своїй праці/Роден/.
У ч е н и ц я ч и т а є вірш В.Тушнової.
Я, наверно, слишком часто плачу:
слёзы накликают неудачу.
Слишком мало счастью доверяю
и его доверие теряю.
Счастье любит смелых и отчаянных,
вечно опечаленных боится.
Им оно не дарит встреч нечаянных,
им оно во сне и то не снится!
У ч и т е л ь (читає
власний вірш)
СЧАСТЬЕ
Так что же Счастье, что оно?
Быть может, свыше нам дано?
Но мера каждому своя –
И ходит разная молва.
Работа – счастье для одних,
А жажда власти – для других.
Для третьих – в роскоши, в тиши
Поотсидеться б от души.
А кто-то счастлив, что здоров,
А кто – живёт среди воров.
А кто-то полон и богат,
А кто – и куску хлеба рад.
А кто-то знает, что любим,
А кто – отвержен и гоним.
А кто-то в поисках мечты.
А кто бежит от нищеты.
А кто-то думает, что прав,
Спасает свой игривый нрав,
Возносит Господу хвалу,
Танцует с чёртом на балу!
И каждый борется за дом –
Найти б уют и счастье в нём,
Чтоб жить на свете и творить,
И каждой клеточкой любить,
Судьбой своею управлять
И устали совсем не знать,
И, столько б не свалилось бед, –
Оставить на земле свой след.
Перегляд відеоролика «Притча про щастя».
- У яких словах міститься головна думка притчі, а
заодно, – і нашого позаурочного заходу?
(Якщо
людина прагне бути щасливою, завадити їй у цьому може лише вона сама).
У ч и т е л ь. Дорогі діти, вчителі,
гості! Сьогодні ви прослухали різні думки про Щастя. Можливо, наша зустріч
допомогла комусь тільки замислитись над цим таємничим словом, а комусь – глибше
розібратися в собі. Мабуть, кожен з нас задав собі питання: чи щаслива(ий) я і
що ж таке Щастя? Якщо так, то наша зустріч відбулася зовсім не даремно.
На завершення пропоную Вам висловити власну
думку з порушеної проблеми, вибрати свій варіант і закінчити речення:
Я вважаю, що щастя – це ...
З усього почутого я
зрозумів(ла), що щастя ...
Я не знаю, що таке щастя, але
...
Вважаю щасливим того, хто ...
Щастя хтось вигадав для того,
щоб ...
(Присутні висловлюють думки).
Отже,
Щастя багатогранне. Воно поруч, воно в нас самих, і залежить від нас. Доброта,
Здоров’я, Сім’я, Любов, Рідна Домівка, Батьківщина, Воля,
Молодість, Улюблена робота – все це Щастя! І немає значення, від чого людина
почувається щасливою, головне – відчувати себе такою! Зичу всім вам якомога
частіше відчувати себе щасливими. Тож будьмо щасливі і робімо щасливими тих,
кого любимо!
Спасибі за цікавий матеріал
ОтветитьУдалить