Твір. «Іліада».
Дата написання. VIII ст. до н.е.
Міфологічна
історія. «Іліада»
тісно пов’язана з троянським циклом міфів. Згідно з троянськими міфами, причини
війни між греками і троянцями зумовлені волею богів. Земля, знемагаючи від
перенаселення, звернулася до Зевса з проханням скоротити людський рід.
Громовержець вирішив допомогти Землі і задумав війну між греками і троянцями.
Ось як йому вдалося її розпочати.
Під час
шлюбного бенкету правителя Північної Греції Пелея і морської богині Фетіди
незапрошена богиня ворожнечі Еріда вкинула яблуко з написом: «Найвродливішій».
Три богині – Гера, Афіна й Афродіта – звернулися до сина троянського царя
Паріса, щоб їх розсудив. Гера обіцяла владу, Афіна – мудрість і славу, Афродіта
– кохання найпрекраснішої жінки Єлени. Паріс віддав яблуко Афродіті. Саме з її
намови він викрав Єлену – дружину Спарти Менелая. Ображений цар зібрав військо
на чолі з братом Агамемноном і повів його до стін Трої. Почалася війна, яка
тривала десять років.
Жанр. Військово-героїчна поема.
Теорія літератури. Епічна поема – великий віршований твір, в якому розповідається про значні події далекого
та близького минулого. Гекзаметр – метричний
вірш шестистопного дактиля, де в кожній стопі, окрім п’ятої, два коротких
склади можуть змінюватись одним довгим. /_uu/_uu/_//uu/_uu/_uu/_u/.
Тема. Гнів Ахілла на вождя походу, царя
Аргосу Агамемнона.
Сюжет. Об’єднані ахейські війська
зібрались під Іліоном. Облога затяглась. І ахейці, в пошуках їжі та здобичі,
робили набіги на села та міста. Після одного з них у полон потрапила донька
жерця бога Аполлона Хріса – Хрісеїда. Полонянка дісталася Агамемнонові. Батько
дівчини за допомогою звертається до самого Аполлона. Бог насилає на ахейців
мор, який тривав 9 днів. Агамемнону довелося віддати полонянку. Ахілл на раді
докоряє йому за нерозумний вчинок. Щоб помститися, Агамемнон забирає полонянку
Ахілла – Брісеїду. Ахілл розгнівався і перестав брати участь у битві. Саме цей
гнів і лежить в основі заспіву.
Ахілл
просить матір, богиню Фетіду, покарати Агамемнона. Зевс спричиняє ахейцям
численні поразки, їхнє становище стає загрозливим. Тоді друг Ахілла Патрокл
одягає бойові обладунки Ахілла і вступає до бою. Троянський царевич Гектор
вбиває Патрокла, після чого Ахілл, забувши образи, йде на бій з Гектором і
перемагає його. Тіло троянського царевича прив’язують до колісниці, глумляться над ним. Уночі приходить цар Пріам і просить
віддати йому тіло сина. Похоронами загиблих героїв – Патрокла і Гектора –
закінчується поема.
Композиція. В заспіві автор називає тему
твору, головного героя і основні події. Поема складається із 24 пісень. Основна
лінія оповіді розгортається у піснях: I, XI, XVI – XXII. Дія «Іліади» охоплює приблизно
50 днів, 40 з них заповнені подіями, про які автор лише згадує. Вони становлять
експозицію і розв’язку основного сюжету: 10 днів лютує моровиця у грецькому
таборі, на 12-й після сварки вождів боги повернулися на Олімп, і Фетіда може
звернутися до Зевса; тільки на 12-й день після загибелі Гектора Пріам рушає до
табору Ахілла за тілом сина, після чого троянці ще 8 днів оплакують загиблого і
готуються до його поховання.
Простір і час. Замальовується реальна подія –
Троянська війна, яка точилася між ахейцями і троянцями з 1194 по 1184 рр. до
н.е. Поема розповідає про облогу міста Трої, яке справді існувало. Дія
відбувається на 10-му році війни.
Образи. Усі герої належать або до
троянців (Гектор, Пріам, Паріс), або до табору ахейців (Агамемнон, Ахілл,
Одіссей, Менелай). Відповідно, на чиємусь боці і боги (Зевс, Арей, Гермес,
Афродіта, Аполлон).
Особливості стилю. Героїзм і драматизм.
Традиції. 1. В основі – історична подія:
Троянська війна. 2. Присутній мотив дружби героїв. 3. Традиційна композиція,
заспів, який готує слухачів до наступної розповіді про події. 4. Домінує
описовість, енциклопедичність – прояв епічних традицій: а) повільність,
фундаментальність викладу; б) «закон хронологічної несумісності»; в) повтори –
«місця перепочинку» оповідача; г) епічний «спокій» (ніби байдужість автора до
подій); д) епічний об’єктивізм у ставленні до подій та героїв твору.
Новаторство. 1. Авторська обробка матеріалу,
прагнення уникнути казкових рис. 2. Нема поняття «душа», але присутні родові
етичні норми; герої різняться. 3. Гнів Ахілла знаходиться в межах героїчної
моралі, для якої характерне загострене почуття власної гідності. 4.
«Гомерівські епітети» - поетичне означення, яке характеризується складеністю,
постійністю. 5. Використання гекзаметру.
Висновок. «Іліада» - гімн самовідданості,
сміливості й звитяги, котрі притаманні прудконогому Ахіллу, славному Патроклу,
хитромудрому Одіссею. Проте серцю Гомера наймиліші справжні захисники
батьківщини, такі як шолом осяйний Гектор. Гомер – не співець війни. Поема
пройнята гуманістичним пафосом, усвідомленням того, що людське життя –
найбільша цінність.
Переклади. Ол-др Навроцький, В.Самійленко,
І.Франко, Л.Українка, Петро Ніщинський, С.Руданський, Б.Тен.
Зв'язок з іншими
видами мистецтва. Образотворче мистецтво. М.Лосенко. «Прощання
Гектора з Андромахою». Л.Давид. «Андромаха, яка плаче за Гектором». О.Іванов.
«Пріам просить в Ахілла тіло Гектора». Музика.
У.Волтен. «Іліада» (опера). Архітектура,
скульптура та прикладне мистецтво. Гомер. Бюст (ІІ – І ст.. до н.е.).
«Ахілл та Аякс» (розпис чорно фігурної амфори). «Лаокоон» (мармур, скульптура).
Думки митців та
критиків. «Гомер
виховав всю Елладу» (Платон).
Комментариев нет:
Отправить комментарий