Й.Ф.Шиллер. «Вільгельм Телль». Опорна схема-конспект

Автор. Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (1759 – 1805) – німецький поет і драматург.

Твір. «Вільгельм Телль»

Дата написання. 1804

Історія написання. Майстерний стрілець Телль, який влучив стрілою в яблуко, покладене на голову маленького сина, а потім – у тирана, який наказав це зробити, - образ, запозичений з народної творчості. В основі оповідання про Телля – історична легенда про влучного стрільця. Схожі сказання поширені у фольклорі багатьох народів світу: давньоскандинавського – про Егилу, болгарського – про Дігеніса, сербського – про Душана, угорського – про Чало-Пишту.

        З ім’ям Телля швейцарський народ пов’язує своє звільнення від австрійського гноблення, а також утворення Швейцарського Союзу, що як Самостійна держава у формі конфедерації зародився наприкінці XIII ст.. і остаточно склався на початку XIV ст.. Ядром його було об’єднання в 1291 році «Лісових кантонів» - Швіца, Урі та Унтервальдена, що уклали між собою «вічний союз» для боротьби з владарюванням Габсбургів.

        Ім’я Телля було символом патріотизму, мужності й свободолюбства.

        Сюжет цього твору Шиллеру підказав Гете. Наприкінці літа 1797 р. Гете мандрував Швейцарією і відвідував місцевість біля Фірвальдштетського озера. «Ця чудова, чарівна, прекрасна природа знову справила на мене таке враження, що мені захотілося відбити у віршах мінливість і багатство цього неповторного пейзажу. Прагнучи, однак, внести в мою картину ще більше привабливості, чарівності та життя, а визнав за благо населити цей край такими самими чудовими людьми, й легенда про Телля стала мені у пригоді… Я був сповнений цим прекрасним сюжетом і часом уже бурмотів навіяні ним гекзаметри… Про все це я розповів Шиллеру, і в його душі мої пейзажі та мої персонажі втілилися в драму. А оскільки у мене було багато інших справ і я все далі відсував здійснення мого задуму, то й поступився цілком моїм сюжетом…» (З листа до Еккермана).

        Навесні 1802 р. Шиллер приступив до роботи над сюжетом, а 17 березня 1804 р. у Веймарському театрі відбулася прем’єра п’єси про Телля.

        Створюючи свою драму, Шиллер використовував багато різних джерел. Він вивчив історію Швейцарії хроніста Чуди, «Описання Землі» Фюслі, книги Чокке про Швейцарію та Ебеля про гірські народності, звертався до свого видавця Коття з проханням надіслати точну спеціальну карту Фірвальдштетського озера і навколишньої місцевості. Складається враження, що Шиллер прагнув вплести в тканину п’єси відповідний місцевий колорит і навіть географічні назви місць, де відбувалися події, а це свідчить про ріст об’єктивних історичних та реалістичних елементів у його творчості.

        Шиллер використовує у драмі народні ліричні пісні. Прикмети, перекази та легенди.

Жанр. Історична драма.

Теорія літератури. Історична драма – п’єса з гострим конфліктом, що так чи інакше до фіналу розв’язується. В основі історичної драми – події, герої та проблеми віддаленого історичного минулого.

Тема. Змалювання визвольної боротьби швейцарців за свою національну єдність проти чужоземних загарбників – австрійських князів Габсбургів.

Ідея. Ідея єдності перед загрозою іноземного нашестя.

Ідейний центр драми – історична сцена присяги повстанців у горах поблизу озера Рютлі. Селяни трьох кантонів створюють союз для спільного опору іноземному насиллю.

Проблематика. Демократичне об’єднання країни за участю всього народу, його соціальної активності у творенні своєї історії.

Конфлікт. Непримиренний конфлікт вільнолюбства і тиранії, природних прав і несправедливих суспільних законів, вільної особистості й тиранічної влади.

Сюжет. Австрійський намісник Геслер укріпив на високій тичці в центрі села свого капелюха і звелів швейцарцям вклонятися йому. Коли гордий Телль відмовився це зробити, Геслер вигадав для нього жорстоке покарання. Він поклав на голову його сина Вальтера яблуко і звелів Теллю зі свого лука вистрелити в це яблуко з великої відстані. Постріл виявився вдалим. Коли Геслер запитав, навіщо Телль приготував для пострілу дві стріли, той відповів: друга стріла була призначена для Геслера на той випадок, якби він випадково влучив у сина. Геслер арештував Телля, але тому вдалося втекти з-під варти. Обурені швейцарці збунтувалися. Геслера вбили, його загін розгромили, і незабаром швейцарці здобули незалежність.

Простір і час. Галявина Рютлі; події відбуваються на початку XIV ст.,, коли помер австрійський імператор, і його місце зайняв Альбрехт Габсбург, котрий не підтвердив старовинних вольностей пастушого швейцарського народу. Це й стало причиною народного повстання.

Образи. Геслер – ландфогт, імперський намісник у Швіці та Урі; селяни кантонів Урі (Телль, Руоді, Вальтер, Фюрст), Швіц (Штауффахер, Редінг, Мауер), Унтервальден (Мельхталь, Баумгартен, Вінкельрід, Мейєр); Аттінгаузен, барон; Гедвіга, дружина Телля; Берта, заможна спадкоємиця.

Своєрідність твору.

ü Віршована форма.

ü Розмір: білий вірш, п’ятистопний ямб.

ü Джерела – історія і фольклор.

ü Головний герой – Вільгельм Телль, історичний персонаж, оспіваний у європейському фольклорі.

ü Узагальнений образ народу, об’єднаного ідеєю свободи й незалежності.

ü Мистецтво створення масових сцен.

ü Психологічне вмотивування поведінки і дій головних героїв.

ü Прийом протиставлення як основний у драмі.

ü Розмовна мова, влучні вислови.

ü Пейзаж як емоційний фон, що супроводжує події.

ü Оптимістичний фінал – всенародна радість.

ü Проблема свободи і незалежності як основна.

ü Оспівування єдності народу.

ü Заперечення кривавого шляху до здобуття незалежності.

ü Одиничне представлено як історично типове.

Висновок. 1. На прикладах історичного минулого Шиллер хотів пізнати закони розвитку суспільства, щоб дати відповіді на питання сучасності від об’єднання Швейцарії до проблеми об’єднання Німеччини.

2. Робота письменника над «Вільгельмом Теллем» свідчить про зрілий історизм його художнього мислення, ріст реалістичних елементів у його творчості.

3. «Вільгельм Телль» - свідчення розчарування Шиллера в просвітительських принципах перебудови дійсності; не моралістична, а історично-політична проблема є основою драми.

Афоризми. «Про себе смілий думає востаннє»; «Вперед розумний бачить»; «Чесне серце не знесе неправди»; «Словами болю серця не вгамуєш»; «Хто змалку вчиться, добрим майстром стане».

Наслідування. Слідом за Шиллером його метод роботи зі справжніми історичними документами наслідували знамениті письменники В.Скотт, А.Дюма та ін.. Історичні драми Шиллера підготували шлях історичній драматургії О.Пушкіна («Борис Годунов»), М.Старицького («Богдан Хмельницький»). П’єси Шиллера стали популярними також завдяки музиці. Це геніальні опери композиторів XIX ст.. Джузеппе Верді («Дон Карлос» і «Луїза Міллер»), Джоакіно Россіні («Вільгельм Телль») і Петра Чайковського («Орлеанська діва»).

Думки митців та критиків. «Він відлився як зливок металу!» (Гете). «Прославляючи давню визвольну боротьбу швейцарців проти могутніх чужинців, що загрожували поглинути їхню країну, Шиллер вустами своєї останньої п’єси закликав сучасну йому Німеччину скинути наполеонівський гніт та об’єднати німецький народ» (М.О.Славятинський).