З сучасної зарубіжної поезії. Лєс Маррей. Австралія

СУЧАСНА ЗАРУБІЖНА ПОЕЗІЯ. ЛЄС МАРРЕЙ. АВСТРАЛІЯ

  

     Лєс Маррей – ведучий поет Австралії і один із найбільш видатних і авторитетних англомовних поетів сучасності, автор більш як тридцяти книг віршів, прози і есе. Критик і антрополог.

     Син фермера, його предки в XIX ст. перебралися в Австралію з Шотландії. Виріс на молочній фермі діда. Вчився на філологічному факультеті Сіднейського університету, став професіональним перекладачем, перекладав наукову і технічну літературу. З 1969 цілком зайнявся літературою, видавав журнал, працював редактором.

     Лауреат премії Петрарки (1995), премії Т.С.Еліота (1996), удостоєний Королівської золотої медалі за поезію (1999). Його творчість високо цінували Йосип Бродський, Шеймас Хіні, Дерек Уолкотт. Вірші Маррея виходили окремими виданнями у перекладі на хінді, німецьку, італійську, іспанську, каталанську, голландську, норвезьку, данську, шведську і російську мови.

     Поезія Маррея глибоко пов’язана з природою і  побутом Австралії, світоглядом її перших поселенців, ранньою словесністю континенту. В ній знайшли відображення перенесені в дитинстві знущання з боку однолітків і негаразди дорослого життя.   

     Ліс Маррей –  претендент на Нобелівку – 2016  з літератури. Найкраща книга-рекомендація на премію: «Фреді Нептун»(1998).    
    "У Першу світову війну моряк німецько-австралійського походження Фред Беттхер побачив, як спалюють живцем вірменських жінок, і втратив чутливість. „Фреді Нептун“ вільним гекзаметром розповідає про людину, яка несе на своїх плечах страждання всього світу. Віршована форма є дивно оригінальною і ритмічною, ніби Маррей запозичив власний ритм творця, щоб коментувати його творіння. Він зачіпає тему про те, що не можна вилікувати. З цим можна тільки навчитися жити", — говорить Йєнні Марія Нільссон.

      Останні його твори - "Батрацькі поеми" (1996) і роман у віршах "Фреді Нептун" (1998). 

Лес Маррей (у російськомовному перекладі)

                      Переводы Регины Дериевой

   

Двенадцать стихотворений

* * *

То были не лошади; то

ночной дождь пробуждался к жизни

на металических крышах.

* * *

Головой вниз в бадье рыба колышет

своими беспомощными ногами-крыльями.

* * *

– Духовность? –

фыркнула она. – И поэзия?

Это как желтизна и золото.

* * *

Дождем и деревьями

несутся в сумерках по улицам

экваториальные штормы.

* * *

Лучшие любовные стихи, как таковые,

известны лишь любовникам.

* * *

Грудастые греческие бассейны изъясняются

строфами Серебряного века сквозь

свои галечные бороды.

* * *

Имейте сострадание: солончаки

возникают из человечских слез.

* * *

Уставшие от понимания жизни,

животные вынуждают человека

озадачиваться.

* * *

Паук, ходящий кругами,

празднует день

рождения логики.

* * *

Желая меня убедить, они

перечислили все мои установки,

полностью их переврав.

* * *

Заполняя анкету, простак

спрашивает свою мать:

– Мам, а какого мы пола?

From The Biplane Houses by Les Murray Carcanet Press, Manchester, 2006

Из книги «Стихи по размеру фотографий»

Изучение наготы

Голый рядом с тобой

редко бывает нагим.

Мало ему одного зрителя.

Голый оглядывается на каждого

или никого не видит. Зардевшийся как роза

или баклажан, он --лишь обобщение.

Кто-то наделил его именем

и обличьем, чтобы стало оно всеобщим

лицом чего-то,

что предназначается лишь

для воображаемых ласк.

Раздевание - парадная форма наготы.

Вашингтон, округ Колумбия

Город, где самолет висит предметом

искусства, а служба безопасности

торчит вместо колонн на каждом этаже

горизонтальных бежевых небоскребов, -

прибежище идеалов и толпы.