Вольтер. "Простак". Опорна схема-конспект

Автор. Вольтер (Франсуа Марі Аруе) (1694 – 1778) – французький письменник-філософ.

Назва. «Простак».

Дата написання. 1767.

Жанр. Філософська повість.

Теорія літератури. Філософська повість – різновид повісті, в центрі уваги якої філософська ідея чи проблема, що розглядається в художній формі.

Основні риси філософської повісті:

ü Жанр епічної літератури.

ü В основі певна філософська ідея, проблема.

ü Персонажі й ситуації часто умовні.

ü Поляризація героїв.

ü Промовисті імена персонажів.

ü Використання фантастики.

ü Застосування форми подорожі героя.

ü Розповідь ведеться в легкому, іронічному тоні.

ü Наявність матеріалу для роздумів.

ü Реалізується просвітницький принцип «повчати розважаючи».

Тема. Розкриття потворного впливу хибного суспільного устрою на особистість.

Ідея. Ідея «природної людини». Автор доводить, що такій людині немає місця в суспільстві, до краю спотвореному «законом умовним».

Конфлікт. Конфлікт Простака з французькою дійсністю.

Проблема. Проблема вільного розвитку особистості.

Простір і час. Образ цивілізованого суспільства в повісті цілком реальний – це портрет вольтерівської епохи. Щоб ні в кого не виникала сумнівів стосовно цього, Вольтер зазначає конкретну дату («1689 року»), вводить у твір конкретні імена (де Левуа – військовий міністр за Людовіка XIV, де Ла Шез – духівник Людовіка XIV), називає місця, де відбуваються події (Нижня Бретань, вЕрсаль, Париж) і обов’язків атрибут Франції, починаючи з XIV століття, – Бастилія. Люди, з якими спілкується Простак, теж не вигадані: суддя, пріор, єпископ, шпигун, різні чиновники. Вірогідні і їхні проблеми: захист від нападу (в даному випадку англійців), драматична доля інакодумців (гугенотів і янсеністів), змушених покидати рідні місця, рятуючись від переслідування. Абсолютно реальна й ієрархічна драбина, що склалася в державі. Але церква все ж вище, бо король слухає свого духівника – головного єзуїта. А над всіма ними є ще Папа, що живе десь далеко, біля Середземного моря, але саме до нього слід звертатися в деяких випадках.

       Цей світ усталений і зовні навіть може видаватися гармонійним. Саме таким його вважають французи-бретанці, на землі яких розгортаються події повісті.

Особливість стилю. Автор вражає гумором і сатирою, використовує такі прийоми, як гротеск, гіпербола, елементи умовності фантастики. Сила сатири й іронії Вольтера підкреслюється тим, що автор зберігає художню безпристрасність оповідача.

Своєрідність твору. Жанр – філософська повість.

ü Реальна основа повісті.

ü Елементи фантастичного припущення.

ü Проблема як ядро повісті.

ü Головний герой – умовна постать.

ü Погляд на епоху з позиції «природної людини».

ü Проблема розмежування в суспільстві.

ü Реалізація принципу просвітників: «повчати розважаючи».

ü Іронічна манера розповіді.

ü Суперечність: «природна людина» - цивілізований світ.

ü Утвердження перетворюючої ролі Розуму на прикладі Простака.

Образи. Гронець Простак, абат і пані Керкабон, пані Сент-Ів, пан де-Лювуа, пан Гордон, єзуїт Ту-а-ту. Пан де-Сен-Пуанж, суддя, шпигун, різні чиновники.

Новаторство. Вперше у філософській прозі Вольтера дію із екзотичних країн перенесено до Франції. Вперше відкрито говориться про вади французького суспільства (беззаконня, безправність людини в країні, де панують шпигунство, доноси, релігійні переслідування, корупція королівської адміністрації).

Висновок. Історія індіанця, що, опинившись у Франції, поглянув на неї неупередженим поглядом, дала змогу Вольтерові показати актуальні проблеми монархії. У його повісті постає реальна Франція – країна суцільних абсурді. Він сміливо сказав про те, що Францію розколюють чвари за соціальною ознакою – ті, хто у Версалі, дуже далеко від тих, хто в Нижній Бретані. Вольтер показав агресивність католицизму, переслідування всіх інакодумців. Він був за свободу віри, думки, почуття людини.

Думки митців та критиків. Боротися проти фарисейства, викривати лицемірство, тиранію, узурпацію, брехню, забобони, марновірство, зруйнувати храм, щоб звести новий, тобто замінити брехню істиною, нападати на жорстокість суду, нападати на кровожерливе духовенство, узяти батіг і вигнати усіх торговців зі святилища, вимагати спадщини для позбавлених неї, захистити слабких, бідних, пригнічених, боротися за переслідуваних і пригноблених – ось війна Ісуса Христа. І хто ж та людини, котра вела цю війну? Вольтер!

Віктор Гюго