Урок 4. Образ Собору (за В.Гюго).

Віддаймо шану Нотр-Даму…

    Урок 4. Образ Собору (за В.Гюго). Узагальнення прочитаного.

   Мета: проаналізувати образ собору, визначити риси романтизму в романі

В.Гюго, узагальнити вивчене, перевірити рівень навчальних досягнень учнів; розвивати вміння аналізу художнього твору; виховувати повагу до культури інших народів.

   Обладнання: ілюстрації та фото сучасного Собору.

   Тип уроку: урок комбінований.

   Форма уроку: усний журнал

Великі споруди, як і високі гори, -  витвір століть.

Віктор Гюго

Хід уроку

   І. Підготовка до сприйняття навчальної теми.

·        Оголошення теми, епіграфа уроку.

-         Чому, на вашу думку, автор надає такої великої уваги описові Собору, Парижа, вулиць і майданів, передмість і закапелків французької столиці?

·        Проблемне завдання. Довести, що Собор Паризької Богоматері є одним із головних героїв роману. В.Гюго.

   У вирішенні поставленого завдання нам допоможе усний журнал, який ви підготували до уроку. Перегорнемо його сторінки.

  IІ. Формування нових знань і способів дії.

·        Сторінка перша. «Історична довідка»

   Собор Паризької Богоматері – споруда перехідного періоду від романського стилю до готичного. Зводилася вона з 1163 до 1257 року. Був заснований завдяки активності блаженного Мориса де Сюлі. У 1163 р. перший камінь у фундамент Собору заклав папа Олександр ІІІ.

   Собор будували поетапно – у 1182 р. було завершено його східну частину, у 1200 – західну, у XIII ст.. – західний фасад і скульптурні роботи.

   У Соборі був коронований Наполеон, Генріх IV слухав свою першу обідню. З 1809 року в ньому зберігається одна з великих реліквій християнства – Терновий вінок Ісуса Христа.

   Собор може вмістити 10 000 чоловік. Тут є кілька органів в готичному стилі, а Нотр-Дам ніби притіняє сусідство важких стовпів – ознак романського стилю. Кожен камінь знаменитої пам’ятки – це не тільки сторінка історії Франції, але й історії науки та мистецтва.

·        Сторінка друга. «Причини звернення Гюго до образу Собору»

   Думка зосередити події у творі навколо Собору Паризької Богоматері належала письменнику. В.Гюго захоплювався старовинною архітектурою.

   З початку століття у Франції появилося чимало спекулянтів, які скуповували у збіднілих дворянських родин і перепродували їх родові знаки, безжально знищуючи при цьому ту архітектурну частку, як не відповідала їхнім невибагливим смакам. Те ж саме відбувалося і з архітектурними пам’ятками самого Парижа: їх перебудовували і модернізували на догоду новим власникам. Гюго включився в боротьбу з цим явищем. Роман «Собор…» став акцією по реабілітації історичних архітектурних пам’яток. Він досяг мети: відразу після появи його у Франції був створений спеціальний Комітет з вивчення та збереження історичних пам’яток.

·        Сторінка третя. «Авторська позиція»

   Собор поєднує різні архітектурні стилі – романський, стиль раннього Середньовіччя, і готичний – стиль пізнього Середньовіччя. За законами естетки, різнорідні стилі не можуть гармонійно зливатися в художнє ціле, між ними виникає напруженість, яку Гюго трактує філософськи – як боротьбу влади церкви. Романський стиль – стиль і символ влади церкви, готичний – руйнацією влади. Архітектура вже не належить духовенству. Це архітектура, символічне значення якої – «свобода, народ, людина».

·        Сторінка четверта. «Собор у романі»

   Собор у романі – образ гротесковий: без гротеску, за Гюго, неможливо створити цілісний образ.

   Собор утілює романтичний принцип «усе в усьому». В ньому відбуваються основні події роману. На думку письменника, християнський храм – це «велична кам’яна симфонія, колосальне творіння однієї людини й одного народу, єдине і складне». Це чудовий витвір спільних зусиль цілої епохи.

   Опис собору побудований на контрастах. Так, скульптурні зображення демонів і драконів подобалися Квазімодо, а парафіяни їх лякалися. Автор згадує статуї святих, єпископів, королів, які співіснували в Соборі із зображенням химер і страховиськ. І саме це потворне підкреслювало красу Собору, силу Добра, яке перемагає зло.

   Вірний своїм естетичним принципам, проголошених у маніфесті, Гюго зумів «оживити» Собор Паризької Богоматері, зробити його символічним героєм твору.

   Красі собору протистоїть усе, що відбувається навкруги нього з волі короля чи його прислужників. Отже, історія Есмеральди, Квазімодо, Клода Фролло та й інших персонажів – це не , що було в XV ст.. у Франції, а схоже з тим, що могло бути в цей час – в добу Середньовіччя з його жорстокими законами, коли проти них уже виступав народ.

   Собор мав вивести людство на шлях Добра і Справедливості.

   ІІІ.  Застосування знань, умінь, навичок.

·        Робота в зошитах. Колективне створення схеми

Собор – символ…

ü Таланту французьких майстрів

ü Пригноблення народу

ü Феодального гніту

ü Темних забобонів

ü Духовності

ü Вічності

ü Християнської культури

ü Християнства

·        Перевірка домашнього завдання.

·        Вибіркове читання, цитатного плану р.1 книги третьої.

1.     «Собор…» - велична й чудова споруда.

2.     «Час прожерливий, людина ще прожерливіша».

3.     «Це немовби велика кам’яна симфонія…»

4.     «…наводить жах…»

5.     «…А хто підмінив давній готичний олтар…»

6.     «Мода нанесла більше пошкоджень, аніж заколоти».

7.     «Це будівля перехідного періоду».

8.     «Великі споруди, як і високі гори, - витвір століть».

9.     «Сама будова християнського храму лишалася недоторканою».

   IV. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання.

   Підсумкове слово вчителя. Таким чином, Собор. Збудований руками сотень безіменних майстрів, дав притулок народним героям роману, з ним тісно пов’язана їхня доля. Разом з тим, Собор – символ пригноблення народу, феодального гніту, темних забобонів. Що тримають у полоні душі людей. Недаремно  у його тьмі самотньо живе Квазімодо, «душа собору», гротескний образ якого уособлює Середньовіччя. У протилежність йому, романтичний образ Есмеральди втілює радість і красу земного життя, гармонію тіла і душі, тобто ідеали епохи Відродження, що йшли на зміну Середньовіччю. Ця споруда злилася з життям Квазімодо, на деякий час врятувала Есмеральду від смерті. Вони, на відміну від Клода Фролло, цінували красу собору. Сюди ж приходив і король. Народ також показаний у зв’язку зі штурмом Собору. Отже. Собор – «ланцюг», який поєднав усіх і все зображене в романі в собі.

-         Які риси романтизму наявні в романі «Собор…»?

·        Робота в зошитах. «Романтизм у творі»

ü Точне відтворення «місцевого колориту»

ü Передача «духу доби». Особливостей національних традицій, звичаїв, побуту

ü Зображення життя людини в контрастах

ü Загадковість походження Есмеральди, протиставлення її чоловічому оточенню

ü Елементи екзотики

ü Вплив краси на вчинки людей

ü Поєднання естетичного з моральним

ü Поетизація минулого

ü Виняткові події, герої та обставини.

   Висновок. Отже, виняткові події. Такі ж герої та обставини їхніх дій є ознаками романтизму письменника, що вдався до пригодницького характеру оповіді. В.Гюго в "Соборі…» зближує жанр історичного роману з романтичною поемою та драмою. Своїх вигаданих героїв він високо піднімає над прозою життя. Цьому сприяє піднесеність романтичного світосприйняття самого письменника. За всіма вище вказаними ознаками ми відносимо даний  роман до літератури доби романтизму.

   V.Домашнє завдання. Підготуватися до твору за романом В.Гюго «Собор…»