Зарубіжна л-ра, 9 кл. Урок 3. Історичні умови та провідні ідеї Просвітництва. Вплив філософії на літературу й культуру доби. Художні напрями (просвітницький класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм).

У р о к 3. Історичні умови та провідні ідеї Просвітництва. Вплив філософії на літературу й культуру доби. Художні напрями (просвітницький класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм).

     М е т а: розкрити чинники (історичні, філософські, естетичні) розвитку
європейської літератури доби Просвітництва; ознайомити учнів з основними художніми напрямами розвитку літератури й мистецтва Просвітництва, їхніми ознаками, представниками, ключовими ідеями; розвивати вміння виявляти ідеї та ознаки Просвітництва у прочитаних творах; виховувати прагнення до знань.

     Т и п   у р о к у: урок формування нових знань, умінь, навичок.

Віра не може мати силу авторитету

перед ясними і очевидними приписами розуму.

Джон Локк

Х і д   у р о к у

     І. Актуалізація та корекція знань.

·        Бесіда за змістом домашнього завдання.

     Про які перехідні явища в літературі ви дізналися на попередньому уроці?

     Які знання почерпнули зі статті підручника?

     Назвіть перехідні жанри в межах ліро-епічного жанру. Наведіть приклади таких творів.

     Які жанрові різновиду роману ви знаєте?

     Дайте визначення поняття стиль.

     Що таке стиль письменника? В чому він проявляється?

     ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Презентація теми уроку.

     Вступне слово вчителя. Учені і соціологи радять час від часу змінювати обстановку. Адже пізнання нового завжди надає людині сили, наснаги, бажання жити і творити. Французький філософ Блез Паскаль писав: «Найнестерпніший для людини спокій, що не порушується ні пристрастями, ні справами, ні розвагами, ні заняттями. Тоді вона почуває свою нікчемність, занедбаність, недосконалість, залежність, безсилля, порожнечу. З глибини її душі одразу виповзають безпросвітна туга, печаль, гіркота, озлоблення, відчай». Ми з вами забудемо про спокій і будемо пізнавати як один одного, так і нове в літературі (називається тема уроку). Спробуємо всі разом (оголошується мета уроку).

     ІІІ. Сприймання і засвоєння теоретичного матеріалу.

·        Поглиблення знань учнів з теорії літератури.

     Просвітництво – доба в історії європейської культури другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст., за якої формувалися нові уявлення про світ, людину, суспільство, про смисл життя тощо. Просвітники несли людям світло нової істини; з усіх цінностей людини найбільшою вважали розум.

     Учитель. Основною ознакою доби стала криза феодальної системи й формування буржуазних відносин. У 1688 - 1689 рр. відбулася буржуазна революція в Англії, у 1789 – 1794-х – Велика Французька революція, в інших країнах теж розпочалися процеси перебудови державних устроїв. На арену політичної боротьби вийшов народ. «Усе рухалося, вирувало, було охоплено думкою», - писав про свою епоху Вольтер.

     Робота учнів в зошитах:

-      ХVІІІ ст.., - це вік моралі. В основу Просвітництва було покладено наукові знання і зроблено визначні відкриття у фізиці, хімії, математиці, психології тощо, наука набула світського характеру;

-      основа ідеології – віра в перетворюючу і всепереможну силу людського розуму й освіти;

-      ідея «природної людини» - одна з провідних у Просвітництві;

-      художня література – засіб пропаганди просвітницьких ідей;

-      основні художні напрями – просвітницький класицизм та реалізм, виникає сентименталізм.

     Важко сказати, хто з діячів ХVІІІ ст. першим сказав, що «ідеї правлять світом», але всі вони хотіли «правити світом» за допомогою ідеї.

     У ХVІІІ ст. надзвичайно поширеними були публіцистичні жанри-есе, памфлети й трактати, тематика яких суттєво урізноманітнилася.

·        Культурологічна довідка.

      Просвітництво прийшло на зміну епосі Відродження і зародилося воно в Англії, а вершини досягло у Франції. Англійський філософ Джон Локк відіграв велику роль в ідейному формуванні французького Просвітництва. Для Європи його відкрив Вольтер. Популяризуючи Локка, він привернув увагу своїх співвітчизників до його особистості.

     В цей час йде кардинальна зміна суспільного устрою Європи, обґрунтовується концепція людини як істоти, що має права і свободи, і влаштування такого державного устрою, де б захищалися ці права. Європа за свій демократизм вдячна просвітникам. Вони виступили проти гноблення народних мас, проти духовного поневолення людини церквою, коли істинна віра підміняється певним ритуалом і догмами.

     Гасло епохи, яке висунули просвітники, характеризує її суть: «Май мужність користуватися власним розумом!»

     У XVIII ст.. центром європейського Просвітництва стає Франція. Вона набуває найбільшого впливу на світогляд Європи та його зміну.

     Французькими просвітниками стали відомі митці літератури, драматургії (Монтеск’є, Руссо, Вольтер, Дідро). Через художні твори вони несли в суспільство нові ідеї, висунули принцип виховної ідеї мистецтва. В цей час у Європі видається перша енциклопедія, укладачами якої були просвітники Дідро, Русо, Вольтер.

     IV. Формування нових знань, умінь, навичок.

·        Учнівські повідомлення.

     Вольтер – просвітник. Одним з тих, кому пощастить буквально втілити просвітницьке гасло  «ідеї правлять світом» й стати «володарем думок» не лише десятків тисяч пересічних читачів, а й діючих монархів та майбутніх революціонерів, був молодий, вельми популярний при дворі письменник на ім’я Франсуа Марі Аруе. Маючи не лише гострий розум, талант сатирика, а й незалежну вдачу, він був двічі ув’язнений до Бастилії і врешті  – решт  на три роки висланий до Англії. Залишивши Францію придворним нахабою й дотепником, яскравим представником, доби рококо (від фр. rocaille – мушля, завиток) Франсуа Марі Аруе, він повернувся філософом, просвітителем Вольтером.

     Його доробок становить 90 томів, в тому числі 52 п’єси, 27 з яких – трагедії. Він стає активним учасником «Енциклопедії». Центральне місце серед його філософських повістей посідає «Кандід, або Оптимізм».

     Вольтер лишив своєрідні  свідчення власної причетності до україніки: в «Історії Карла ХІІ» і в «Історії Російської імперії за Петра Великого» є описи «країни козаків», яка «завжди прагнула до свободи». Твори Вольтера читав Нечуй – Левицький, ознайомлювала з ними українського читача і Леся Українка. Перекладали Валер’ян Підмогильний і Максим Рильський.

     Дені Дідро – просвітник. Глава і ідейний вождь енциклопедистів, драматург, теоретик мистецтва, просвітитель-атеїст і філософ – матеріаліст – це все він, Дені Дідро, який віддав роботі над Енциклопедією всі свої духовні сили і матеріальні засоби.

     Молодший сучасник Вольтера, Дені Дідро піддав гострій критиці монастирські порядки і відтворив суспільство у зменшеному вигляді  в повісті «Черниця». А у філософській повісті «Небіж Рамо» Дідро створив образ людини розумної, талановитої.

     Як письменник – просвітник, він доходить висновку, що існуючі державні і церковні порядки суперечать високому призначенню людини, бо принижують її. Дідро вірив, що варто «просвітити» людей, і вони не захочуть миритися з власним приниженням у суспільстві, навчаться відстоювати свою людську гідність.

     Ж. – Ж. Руссо – просвітник. Жан – Жак Руссо – видатний французький просвітитель і філософ, педагог, письменник. У своїх працях «Міркування про походження і причини нерівності між людьми», «Про суспільний договір, або Принципи політичного права», «Листи з гори» - він гостро критикував феодально – абсолютистський лад, сваволю королівської влади, закликав до боротьби проти деспотизму. Педагогічні погляди Руссо викладені в романі «Еміль, або Про виховання». Основним завданням вважав виховання людини і громадянина.

     Літературну діяльність Руссо почав у 30-х рр.. ХVІІІ ст.. віршами. Написав кілька комедій і мелодрам. Роман «Юлія, або Нова Елоїза», роман – трактат «Еміль, або Про виховання», «Сповідь, утвердили у французькій літературі напрям сентименталізму.

     Ідеї Руссо справили значний вплив і на передову суспільно – політичну та філософську думку Росії та України. М.Радіщев, О.Пушкін, В.Белінський, Л.Толстой та багато інших діячів Росії, а на Україні Г.Сковорода, Я.Козельський, П.Гулак – Артемовський, Т.Шевченко, Л.Українка, І.Франко вивчали, критично осмислювали і високо оцінювали творчість Руссо.

·        Вплив філософії на літературу й культуру доби.

    Дух просвітництва позначився на філософії (Дж.Локк, К.А.Гельвецій, О.Баумгартен, Е.Е.К.Шефтсбері та ін.). На той час у філософії співіснували раціоналізм, сенсуалізм, матеріалізм, суб’єктивний ідеалізм, античний скептицизм, трансцендентальний ідеалізм. Діячі Просвітництва по-різному ставилися до людини, до світу, до Бога. Одні визнавали Його, другі – заперечували, треті висували «релігію природи». Не було єдності й в оцінці державного устрою: обстоювали або «просвічений абсолютизм», або конституційну монархію, або демократичну республіку. Просвітництво не створило і якогось одного художнього напряму. Розвивалися  просвітницький класицизм, «просвітницький реалізм», сентименталізм, рококо та ін..

·        Художні напрями (просвітницький класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм).

     Просвітницький класицизм продовжував традиції класицизму ХVІІ ст., але на новій основі. Митці прагнули досліджувати людські вчинки й пристрасті, соціальне середовище, взаємозв’язки людини і світу.

      Література просвітницького класицизму була рупором філософських та політичних ідей, з допомогою яких просвітники намагалися виховати нову людину і змінити світ. Звідси дидактичний характер їхніх творінь.

      Новим виявився зміст творів. Утверджується думка про необхідність служіння всьому суспільству, справі свободи й справедливості. Герої прагнуть змінити існуючий порядок і встановити розумніший, гуманніший.

     Змінилася природа конфліктів, які тепер виникають внаслідок зіткнення героїв з недосконалим суспільством і труднощами у виконанні їхніх громадянських  обов’язків.

     Проблематика творів стає актуальнішою, соціально вагомішою. Питання, які порушують митці, пов’язані з конкретною дійсністю і водночас мають філософський зміст, важливий для всіх країн і народів.

     Письменники надавали своїм творам практичного значення. Крім того, вони виражали інтереси третього стану. Який вийшов на арену політичної боротьби. Особистою справою кожного громадянина мало бути служіння свободі й встановленню «царства розуму» на землі.

     Велике значення мала антична спадщина. Література просвітницького класицизму тяжіла до місткості та емоційної виразності форм. Г.Е.Лессінг убачав в античності «загальнолюдський ідеал прекрасного», що ґрунтувався на розумі й втілювався в нормах та образах античного мистецтва й поезії.

     Просвітницький класицизм знайшов втілення у «вольтерівському класицизмі» у Франції (Вольтер, О.Поуп), у «веймарському класицизмі» в Німеччині (Й.В.Гете, Ф Шиллер), а наприкінці  ХVІІІ ст. сформувався так званий неокласицизм (А.Шеньє, Д.Паріні).

     Крім літератури, класицистичний тип творчості виявився і в інших видах мистецтва ХVІІІ ст.:у живопису – Ж.Л.Давид, Д.Рейнолдс, у графіці – Д.Піранезі, у музиці – К.В.Глюк.

     «Просвітницький реалізм» в основу поклав принцип наслідування природі.

    В художній системі соціальний аналіз посідає центральне місце. Митці намагалися узагальнити явища дійсності, проаналізувати їх, знайти типове в індивідуальному, закономірності суспільного розвитку. Тому на перший план виходить роман, де всебічність зображення реальності та аналітичність виражені якнайкраще.

     Представники «просвітницького реалізму» були борцями поти всього нерозумного, антигуманного та утверджували тип активного і діяльного героя, який здатен змінити навколишню дійсність.

     Такий тип вони знайшли в представниках третього стану. На сторінках художніх творів з’явилися звичайні люди зі звичайного життя (Робінзон Крузо, Гуллівер, Том Джонс).

     Новим для літератури того часу було те, що характери героїв подавалися в еволюції, у зв’язку із впливом природного та суспільного середовища. Людина зображувалася як носій типових, родових ознак. Особлива вага надавалася проблемі виховання людини, становленню її характеру за певних умов. Звідси ідеалізація героїв та дидактизм у творах «просвітницького реалізму».

     «Просвітницький реалізм» ХVІІІ ст. став новим етапом розвитку літератури, у ньому були сформовані ті принципи, які знайшли розвиток у подальшому. Письменники безпосередньо наблизилися до реального життя й розробили  художні способи його відображення, поєднавши мистецтво з актуальними проблемами тогочасної дійсності.

     Представниками «просвітницького реалізму» в літературі були Д.Дідро, Дж.Свіфт, Р.Б.Шерідан.

     Сентименталізм утверджував  «культ почуттів», «культ серця». Цей напрям здобув свою назву за твором англійського письменника Л.Стерна «Сентиментальна подорож» (1768) й утвердився в різних жанрах – романах, повістях, мелодрамах.

      Сентименталізму притаманні такі риси, як увага до внутрішнього життя людини, звеличення почуттів, підкреслене емоційне начало, апологія задушевності, простоти, природності.

     Філософським підґрунтям сентименталізму став руссоїзм. Ж.Ж.Руссо обстоював право мистецтва на зображення почуттів.

     У творах сентименталістів,  замість соціального аналізу, знайшла відображення висока культура почуттів, благородство людської натури, краса духовного життя особистості.

     Найяскравіше сентименталізм розвинувся в Англії (Л.Стерн, С.Річардсон), Франції (Ж.Ж.Руссо), Росії (М.Карамзін), а також проявився й у живопису (Т.Гейнсборо) та інших видах мистецтва.

     V.  Закріплення вивченого матеріалу та корекція знань.

·        Пояснення учнями епіграфу уроку.

·        Робота з підручником. Читання статті про Просвітництво, підготовка трьох запитань за темою уроку.

     VI. Узагальнення.

·        Колективна робота. Виголошення тез за темою уроку.

     А) Історичні умови Просвітництва:

- боротьба з феодальним світоглядом, феодалізмом, абсолютизмом та релігійним догматизмом;

- час великих перетворень. Головні герої епохи – люди науки, мистецтва, державні діячі-реформатори;

- гуманізм як невід’ємна риса Просвітництва;

- це доба подорожей і відкриттів, освоєння нових земель;

- пропаганда знань і книги;

- зацікавлення історією, тогочасною дійсністю;

- створення французької «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел».

     Б) Провідні ідеї Просвітництва:

- віра в розум і досвід людини;

- визнання впливу суспільного і природного середовища на формування особистості;

- критика недосконалого суспільного ладу, що негативно впливає на людину;

- пріоритет науки, моралі, свідомості в суспільстві (світом керують «погляди». «ідеї»);

- розум – критерій оцінки людини, навколишнього світу та засіб їх перетворення;

- оптимістична віра в можливість виховання гармонійної людини на основі розуму та справедливості;

- проголошення цінності особистості незалежно від її соціального стану;

- утвердження великої виховної ролі мистецтва й літератури в суспільстві, звідси – дидактичний характер творів;

- орієнтація на глобальне духовне перетворення світу.

     В) Основні художні напрями епохи Просвітництва – просвітницький класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм.

     Г) Видатні представники Просвітництва:

     Дідро, Вольтер, Русо – Франція;

     Дефо, Свіфт, Філдінг, Річардсон – Англія;

     Лессінг, Шиллер, Гете – Німеччина.

     Д) Літературні жанри:

     просвітницький роман

     роман виховання

     епістолярний роман

     філософська повість

     елегія

     гротескно-комедійний памфлет.

     VII. Підбиття підсумків уроку. Виставлення оцінок.

     Д о м а ш н є   з а в д а н н я. Опрацювати матеріал підручника за темою уроку. (Індивідуальне) Підготувати повідомлення про історію створення роману Дж.Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера».

ЛІТЕРАТУРА

1.     Ніколенко О. М. Просвітництво як доба в історії світової культури Матеріал до уроку-огляду / О.М.Ніколенко // Весвітня література в навчальних закладах України. – с.53 – 56.

2.     Шалагінов Б.Б.Зарубіжна література: Від античності до першої половини ХХ століття: Хрестоматія для 9 кл. середніх загальноосвітніх закладів. – К. : Вежа, 2003. – 432с.