Бальзак. «Гобсек». Опорна схема-конспект

   А в т о р. Оноре де Бальзак(1799 – 1850) –  французький письменник.

   Т в і р.  «Гобсек»

   Д а т а   н а п и с а н н я. 1830, 1835

   Т в о р ч а   і с т о р і я. «Гобсек» — один із перших творів, які автор свідомо писав як фрагменти «Людської комедії». Спочатку повість називалася «Небезпеки розбещеності». Під такою назвою вона вийшла друком у квітні 1830 р. в першому томі «Сцен приватного життя». Перший розділ твору був опублікований трохи раніше, у лютому 1830 р., під заголовком «Лихвар» на сторінках журналу «Мода». У 1835 р. повість була надрукована в новому виданні, у першому томі «Сцен паризького життя» під назвою «Батечко Гобсек». Нарешті 1842 р. О. де Бальзак уключив її до «Сцен приватного життя» першого видання «Людської комедії» під заголовком «Гобсек». Отже, протягом кількох років задум твору розвивався. У першому варіанті повість була поділена на частини: «Лихвар», «Адвокат», «Смерть чоловіка». Назви підкреслюють основні моменти твору. У повісті «Гобсек» з’явилися наскрізні герої О. де Бальзака, які діють і в інших творах: Гобсек — «Батько Горіо», «Шлюбний контракт» та ін., Дервіль — «Батько Горіо», «Полковник Шабере», «Темна справа» та ін., графиня де Ресто — «Батько Горіо». Повість має внутрішній зв’язок із романом «Батько Горіо», події якого передують сюжету «Гобсека». У першому діалозі віконтеса де Гранльє, мати юної Камілли, яка кохає графа Ернеста де Ресто, дає негативну оцінку його матері (Анастазі де Ресто), яка погано обійшлася зі своїм старим батьком і мала негативну репутацію у світському товаристві.

   Ж а н р. Повість, яка  поєднує ознаки соціально-побутової, соціально-психологічної та філософської повісті.

   Т е о р і я   л і т е р а т у р и. Образ (типовий) –  це яскравий персонаж, індивідуальні вла­стивості якого поєднані з найхарактернішими рисами людей певної групи (за соціальним станом, характером тощо); художнє узагальнення, подане у вигляді цілком конкрет­ної особи. Образ вважається типовим, коли він відповідає історич­ним обставинам певного часу.

    Художня деталь (психологічна) – деталь, що виражає істотну рису в характері, поведінці, вчинках героя. 

    Психологізм –  передача художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинниками; заглибленість у творі в душу персонажів, їх психологію. У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологіч­ний), він відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій. Психологізм почав входити в літера­туру в добу реалізму з його аналітичністю, а в час модернізму він набув популярності.

    Інтер’єр – опис внутрішнього вигляду приміщення, де відбувається дія.

   Т е м а. Влада грошей та їх вплив на суспільство і людину. Тема кохання-пристрасті.

   І д е я / Ідейний зміст. Філософія золота у французькому суспільстві XIX суспільстві.

  С ю ж е т. Основна  частина. Зав’язка – розповідь Дервіля про його знайомство з Гобсеком. Розвиток   дії – розповідь самого Гобсека про два випадки з його лихварської діяльності: Графиня де-Ресто       / Фанні Мальво

   Зав’язка.          Стосунки з Максимом де-Траєм    / Позика у Гобсека

   Розвиток дії.    Гонитва героїні за насолодами й великі борги через кохання. Анастазі де-Ресто розорює свою родину.   

   Праця дівчини і порядність у виконанні боргових зобов’язань.

   Спад дії  Втручання Гобсека і Дервіля у долю сім’ї де-Ресто.        

   Кульмінація. Смерть чоловіка й боротьба за спадок      . / Фанні Мальво – дружина Гроція Дервіля

   К о м п о з и ц і я. Форма – оповідь в оповіді. Оповідь ведеться від імені автора.

   Обрамлення. Композиційна експозиція (вечірка у домі віконтеси де-Гранльє), зав’язка додаткової сюжетної лінії (кохання Камілли де-Гранльє а Ернеста де-Ресто), розповідь адвоката Дервіля про Гобсека (зав’язка основної сюжетної лінії) з метою допомогти закоханим, на заваді щастю яких стоїть погана репутація матері Ернеста де-Ресто. Кульмінація – смерть Гобсека (оповідач Дервіль).

   Композиційний епілог – щаслива розв’язка історії кохання Камілли та Ернеста де-Ресто. Оповідь знову переходить до автора у фіналі повісті.

   П р о с т і р   і   ч а с. Один із зимових вечорів 1829 – 1830 рр. у салоні віконтеси де Гранльє.

   О б р а з и. Гобсек – центральний персонаж. Дервіль – друг і повірений у справах. Подружжя де-Ресто, батьки трьох дітей – Ернеста, Поліни, Жоржа Ернесто де-Ресто.  Віконтеса де-Гранльє.  Камілла де-Гранльє – донька віконтеси.  Граф  Максим де-Трай – молодий денді.  Фанні Мальво – проста дівчина, трудівниця.

   О с о б л и в о с т і   с т и л ю. Ускладнена композиційна структура (введення сюжетних ліній, пов’язаних між собою авторським задумом); стереоскопічність художнього зображення; типізація у художньому зображенні світу й людини; метод «бальзаківської пристрасті» та художньої домінанти; головний принцип – дослідження людини в соціумі.

   Н о в а т о р с т в о.  Започаткував метод документальності в літературі, метод натуралізму. Портрет і інтер’єр – основні засоби характеристики героїв. Зосередження на психологічних причинах / чинниках (психологізм). Поєднання реалістичних та романтичних методів створення образу Гобсека.  Створення образу не просто скнари, а «скнари і філософа» одночасно.

   В и с н о в о к. На прикладі образу Гобсека Бальзак показав згубну владу грошей над людиною. Для Гобсека гроші стали спочатку мрією, потім – пристрастю, ідолом, тому що все продається і все купується за гроші. Величезне багатство робить його одним із таємних, але справжніх хазяїв Парижа. Все це висушує думку, що вміла цінувати красу й мистецтво, руйнує особистість лихваря. Його пожадливість під кінець життя перетворюється в свого роду божевілля, маніакальну, згубну пристрасть, призводить до людського зубожіння, жалюгідного й безславного кінця.

   П е р е к л а д и. Переклад з французької здійснив А.Кашпер (1951 р.). Українською мовою повість Бальзака «Гобсек» переклав Віктор Шовкун, лауреат премій Миколи Лукаша і Максима Рильського за кращі переклади творів світової літератури.

   Н а с л і д у в  а н н я. Розроблення теми грошей у творчості таких письменників, як Е.Золя, Дж.Голсуорсі, Т.Манн, Б.Брехт, М.Горький. Застосування художнього методу «бальзаківської пристрасті» (О.Уайльд. «Портрет Доріана Грея», М.Булгаков. «Майстер і Маргарита», Т.Манн. «Матінка Кураж і її діти»), прийому широкої типізації (Л. Толстой, Г. Флобер, Е.Золя).  У світовій літературі з’явилися цикли романів, романів-епопей (Е.Золя, Т.Манн, М.Пруст).  

   З в ' я з о к   з   і н ш и м и   в и д а м и   м и с т е ц т в а. Образотворче мистецтво. Ілюстрації  художників         М.     Майофіса,  В.      Тарасова,  Р. Синельникова, Д.         Штеренберга. Театр і кіно. «Гобсек» двічі екранізувався в Радянському Союзі в 1936, режисер Костянтин Еггерт, та у 1987, режисер Олександр Орлов..

   Д у м к и   м и т ц і в   т а   к р и т и к і в. Літературознавець  О.      В. Чичерін вбачав         новаторство        Бальзака    в        тому, що    цей видатний      письменник         закликає    «іти   вперед        і        далі   в розумінні         людини      й       світу,         втілювати  новий         досвід        багатьох людей, що    думають    і         шукають…».

   Гроші безперервно циркулюють у його романах (С.Цвейг).