(Проводиться після вивчення теми «Пряма мова. Розділові знаки в реченнях із прямою мовою. Діалог. Тире при діалозі»)
ВЕСНА
Білим цвітом наливаються в садах абрикоси. Вітер обіймає той цвіт і гойдає, голубить в своїх обіймах, а потім відпускає на волю. Відірвані квіти влягаються на землю спати, щоб дивитися кольорові сни.
Біле на зеленому – неймовірна картина!
Перехоплює подих від незайманої краси.
Краса розлита в усьому: в садах і полях, у
квітах і травах, у хмарах і вітрі, у кожній набухлій бруньці і відірваній
пелюстці.
«Весна!» -
несуть звістку на крилах птахи.
Тим часом пробуджується
вся планета. В повітрі пахне свіжістю і млосним ароматом абрикосового цвіту.
- - Мамо, чим пахне
весна?
- - Любов’ю до тебе,
сину.
БАРВІНОК КОЛО ХАТИ
Стелися,
барвінку, коло батьківської хати.
Тебе колись посіяли мамині руки. Ти
розрісся широкою річкою, побіг у різні сторони: до винограду, до груші,
до сливи, до тину. Тебе так багато!
Ти заплітаєш стежки і дороги долі. В тобі
моє босоноге дитинство, мій зв’язок із малою батьківщиною.
В твою синь упало чимало тихого дощу. Ти
завжди такий свіжий і ніжний! Ти завжди мені нагадуєш маму.
- - Чуєш, барвінку? В
тобі живуть мої спогади. В тобі живе моя душа.
- Пам’ять про маму завжди у барвінку кольору її очей, кольору неба і рідного стяга.
Комментариев нет:
Отправить комментарий