Урок позакласного читання за п’єсою Карела Чапека «Мати», 7кл.

            ВІТЧИЗНА КЛИЧЕ СВОЇХ ДІТЕЙ

( Урок позакласного читання за п’єсою Карела Чапека «Мати») 

М е т а: розглянути п’єсу Карела Чапека «Мати» як антифашистський твір у порівнянні з уже вивченими творами на тему: «Література проти війни»; розвивати вміння проблемно-тематичного аналізу твору, що вивчається; виховувати почуття патріотизму, любові до Вітчизни, родини, почуття обов’язку перед родиною, Батьківщиною, собою і
людьми.

Якби за Вітчизну не доводилося платити життям…

якби за честь, за правду, за волю не платили життям,

вони б не мали такої безмірної, такої страшної ціни.

Карел Чапек

Т и п   у р о к у: урок проблемно-тематичного аналізу твору.

Х і д   у р о к у

І. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

-         Який розділ ми з вами вивчаємо? Творчістю яких письменників він представлений?

-         Якою зображена війна у Твардовського, Белля, Шолохова?

      ( Учнівська відповідь. По-різному описана війна у літературі. Так, росіянин О.Твардовський у вірші «Я поліг біля Ржева…» прославляє героїзм солдатів, які віддали своє життя за Вітчизну. Німецький митець Г.Белль та росіянин М.Шолохов засуджують протиприродну й антигуманну суть війни. Герой Белля не знає і не може зрозуміти, за що гине стільки людей... Герой Шолохова – Андрій Соколов – є втіленням трагедії всього людства. У найдраматичніших випробуваннях він залишається справжньою людиною. Письменників об’єднує спільна мета – застерегти людство від небезпеки фашизму).

      Звернення до узагальнюючої таблиці, підготовленої учнями в процесі роботи над вивченою темою.

Узагальнююча таблиця

Автор		О.Твардовський	Г.Белль	М.Шолохов
Роки життя		1910-1971	1910-1985	1905-1984
Країна		Росія	Німеччина	Росія
Твір		«Я поліг біля Ржева»	«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»	« Доля людини»
Тема		Поетизація подвигу на війні	Засудження війни	Засудження війни
Ідея		Смерть заради порятунку Вітчизни і людства від фашизму	Війна протиприродна й антигуманна	У драматичних випробуваннях лишитися справжньою людиною
Головний герой		Звичайний солдат, мужній, розсудливий, гуманний, гине заради свободи Батьківщини	Юнак, який даремно загубив своє життя; не розуміє, в ім’я чого воював	Безстрашний, людяний, справжній солдат і справжня людина
Цитата	«Завіщаю вам нині / Всім у щасті прожить/ І своїй Батьківщині/ З честю вірно служить».		«…я міркував, скільки імен буде на тій таблиці полеглих, яку, мабуть, приб’ють тут згодом».	«… Соколов, ти справжній російський солдат. Ти хоробрий солдат».

- Як, на вашу думку, до якого з вивчених творів близька п’єса Карела Чапека «Мати» за своєю проблематикою?

Оголошення теми, мети уроку.

ІІ. Робота над темою уроку.

Читання та коментар епіграфа уроку учнями.

      Отже, давайте спробуємо визначити тему і  проблеми, які піднімає Карел Чапек у своєму творі.

Колективна робота. Визначення проблематики твору:

Ø Вітчизна і народ

Ø Сім’я і батьківщина

Ø Батьки і діти

Ø Мати і дитина

Ø Життя і смерть

Ø Честь і обов’язок

Ø Любов і жертовність

Ø Ціна захисту батьківщини перед ворогом

-         Назвіть героїв твору. Що їх поєднує?

-         Якими зображені, в першу чергу, мерці?

-         З якою метою вони вводяться автором як живі?

-         Які проблемні питання піднімають члени однієї і тієї ж родини?

Проблемні питання:

-         Чи може бути прекрасною смерть?

-         Як мати і її сини відносились до геройства? Що значить бути героєм?

-         Ким став Ріхард для дружини після смерті? Чому вона весь час іде у його кімнату?

-         Від чого мати застерігала і боронила своїх дітей?

-         Чи радує її те, що діти прагнуть в усьому наслідувати свого батька? Поясніть, чому.

-         Як виправдовують свою смерть батько і її син Ондра?

-         Чому материнське серце не може і не хоче сприймати смерті, навіть геройської, навіть заради високих ідей?

-         Чим завжди жила і живе мати? Чи згодні ви з матір’ю чи ні?

Виразне читання монологу матері.

«А я завжди знала тільки їхні інтереси, розумієш? Ви всі думаєте про свої справи, свою честь, своє покликання й ще бозна про що – таке велике, що я й справді не розумію. А я … весь вік думала тільки про вас. Я ніколи не знала іншого покликання, крім вас. Я знаю, в цьому не було нічого великого – тільки клопотатись та любити… та коли я вам, п’ятьом дітям, подавала на стіл страву, для мене це було наче якийсь обряд».

 - Якими почуття наповнений даний монолог? У чому материнське покликання?

      Проблемна ситуація.  Мати втрачає найдорожчих, найрідніших, наймиліших людей: спочатку чоловіка, потім сина Ондру, за ними – пілот Їржі, розстріляний Петр… Яке завдання поставила перед собою мати? Так, вберегти тих, хто ще лишився живим… А як їх уберегти, якщо уже розпочалася війна? Якщо гинуть найрідніші? Якщо брат іде на брата? Якщо кругом – СМЕРТЬ?..

      Проблемне пошукове завдання:

      Знайти і зачитати рядки, які підтверджують, що кожен герой відстоює свою правду, свою гідну смерть.

Б а т ь к о. Тобі це здається безглуздям, правда? А в армії, любонько, це називається честю. Бач, там інакше не можна. Я був просто солдат та й годі.

О н д р а. … від жовтої пропасниці щороку сотні тисяч умирали… Адже це була б ганьба – не знайти ліків від неї. То був… ну, просто обов’язок… нікуди не дінешся, мамо: хтось мусив туди поїхати.

Ї р ж і. … я вбився. … я хотів спробувати одне діло… Побити рекорд висоти з вантажем. Півтори тонни. Це мало значення. Наприклад, під час війни – летіти якнайвище з найбільшим вантажем бомб… я піднявся трохи вище дванадцяти тисяч метрів. Це рекорд… Я мусив.

К о р н е л ь . Мир, любов, співчуття – я знаю, це все дуже гарне, але… не час тепер для цього. Тепер діються занадто серйозні… й великі речі. Наша матуся цього не розуміє. Ми повинні бути готові до всього.

П е т р.  … мене розстріляли, матусю!.. Я боровся за велику… й благородну справу.

Ї р ж і. Легко сказати – віддати життя за щось велике: за науку, за батьківщину, за віру. За благо людства абощо; та коли самому тобі доведеться…

Б а т ь к о. Я знаю, ви всі віддали життя за щось велике: Ондра – за науку, а Їрка – за технічний прогрес, а Петр – за… рівність і свободу.

… тільки… знаєте, я довше від вас усіх мертвий, то можу сказати: непогано було б і пожити ще трохи. Я дуже любив життя, діти. Страшенно любив. І тепер, дивлячись на вас, думаю: може, хто з цих хлопців колись справді зробив би щось путяще… або й визначте. А так – хто ви? Герої, та й усе. Шкода, хлопці. Ви б могли ще пожити.

      Проблемне питання. Так що краще, добровільно померти за високу ідею і  стати героєм чи щось путяще творити за життя? Чи легко дати відповідь на ке питання? А до нього спонукають слова батька.

П е т р. так, є за що вмирати. Чорні, в бій! За нашу волю! За нашу перемогу! За новий світ! Товариші, товариші, не здавайтесь! Хай усе місто згине, хай весь народ вимордують, хай світ западеться, аби тільки наша справа перемогла! Хай краще все пропаде, аби не взяли гору ті білі собаки…

- Корнель теж узяв зброю і пішов воювати… По що повідомляли голоси із гучномовця?

(Про те, що вітчизна у небезпеці і треба її боронити усім!)

-         Як почувалася мати?

    Виразне читання монологу матері (вимикає приймач).

     «Ні, ти не мати! Це я мати, Я, я, розумієш? Яке ти маєш право на моїх дітей? Якби ти була мати, то не могла б посилати їх на війну. Ти б сховала їх, як я, ти б замкнула їх і кричала б: не віддам, не віддам! .. Я вже не маю кого віддавати, так і знай! Тут є тільки я , стара божевільна жінка. Я вже віддала всіх синів. Більше я не маю, не маю!..»

     Проблемна ситуація. Наймолодший син Тоні, відрада і остання надія матері, теж зібрався на війну. Мати всіма правдами і неправдами хоче його захистити, вберегти, не віддати нікому і нічому… А вітчизна просить захисту… Просить допомоги… Серце матері розривається… Як бути?

Т о н і. А я й не хочу тебе морочити, мамо. Я знаю, що… може, й загину там. Розумієш, я так виразно це уявляю… Відколи наважився … йти, вже стільки разів гинув… звісно, воно мені тільки постає в уяві, але так яскраво… Або ж бачу, як лежать хлопці з нашого класу… ніби всі полягли. Лежать купою, а пальці їхні ще в чорнилі… І мені байдуже, ти знаєш? Зовсім не страшно. А це означає, що я таки справді мушу. Я взагалі не можу уявити собі, як це так – не піти… Ми ж вирішили, що це обов’язок… наш  обов’язок.

М а т и. А хочеш знати, Тоні, який твій обов’язок? Лишатися зі мною. Це твій борг переді мною… за тата… і за братів. Когось ви повинні залишити мені. Адже я теж маю… якесь право, діти!... Мені вже тисячі років, дитино моя, тисячі років.

- Які ж права має мати? Чи реальні вони за даних обставин? Як їх дотриматися?

- Які почуття викликають у вас монологи матері? Який загальний тон п’єси?

- Заради чого відправилися на війну її  чоловік і діти?

   Проблемне питання. Що таке обов’язок? У чому вбачали обов’язок герої твору Карела Чапека?

К о р н е л ь. Петре, якщо хто вийде з цієї війни переможцем, то це нація. Сильна, дисциплінована, свідома своєї місії нація. За це я благословляю нинішню війну. Вона покладе кінець усім безглуздим балачкам про кращий лад у світі…

П е т р. …я завжди був проти війни… я й тепер проти неї… але від такого насильства треба оборонятись, матусю. Це справа переконання.

Д і д у с ь. … вчили нас, що нема більшої честі, як віддати життя за батьківщину…. Полягти за вітчизну… я б на це пішов, донечко. Так, пішов би, правду кажу…. Якби за вітчизну не доводилося платити життям… якби за честь, за правду, за волю не платили життям, вони б не мали такої безмірної, такої страшної ціни. Тож пусти його, хай він іде, твій синок. Так воно…слід.

М а т и. Я теж мала свою славу, і то були ви. Мала свій дім – то були ви. Свою службу – і служила я вам, вам, вам. То поясніть же мені, чому саме я, завжди я, в усій історії тільки я, мати, жінка, повинна платити таку жахливу ціну за ваші великі справи?... Адже мені без нього не буде чого жити, не буде про кого дбати; у мене вже нічого не буде… Невже я не маю ніякого права на того, кому дала життя? Невже я нічого не заслужила за стільки тисяч років?

- Не можна без сліз читати слова матері, не відчувати її страждання, її болю… Як би ви пояснили, що мати говорить: їй тисячі років?

- Яке остаточне рішення щодо Тоні прийняла мати? Що її спонукало до цього?

      У ч и т е л ь. П’єса має піднесений фінал. Жінка, котра втратила чоловіка і чотирьох синів, пильнує останнього, наймолодшого, який теж рветься до бою. Але, дізнавшись про те, що ворожий пілот розстріляв з літака маленьких дітей, вона сама дає гвинтівку синові до рук.

       П’єса «Мати» написана Карелом Чапеком в останній період його творчості і має антифашистське направлення, як і оповідання Г.Белля. Ім’я чеського письменника, поета, драматурга, фантаста, сатирика, реаліста нерідко називають поряд з письменниками, досить один від одного далекими – Бальзаком   і Достоєвським, Шоу і Франсом, Голсуорсі і Уеллсом, Томасом Манном і Горьким, Яном Нерудою і Сенкевичем. З великими художниками минулого Карела Чапека єднає щира любов до людини, турбота про її сучасне, неспокій за її майбутнє, віра в її щастя. Це дає йому право на безсмертя в свідомості поколінь. Це найвища винагорода за многотрудні творчі шукання.

ІІІ. Узагальнення.

-         Що вас схвилювало у творі Карела Чапека найбільше?

-         Які проблеми, підняті автором, здалися вам найважливішими? Чи знайшли ви на них відповідь?

-         Над якими питаннями ви задумалися після прочитання п’єси «Мати»?

IV.           Рефлексія.

«Розумний куб».

1.     Мати – головна героїня однойменної  п’єси Карела Чапека.

2.     Мати – любов – страждання – переживання – терпіння – піклування – жертовність – героїня.

3.     Ніби птах Фенікс, який то згорає від болю, то відроджується знову для життя і боротьби.

4.     Із зовнішності, вчинків, рис характеру.

5.      «За»: вражає мужністю і жертовністю, безмірною справжньою безкорисливою любов’ю до родини; мати – родинний оберіг, розумна і мудра жінка, яка піднімає важливі нежіночі проблеми перед чоловіками; виносить усе на своїх плечах; викликає безмірну повагу, співчуття; схиляємо перед нею голови.

«Проти»: діти і чоловік часто говорили матері, що вона нічого не розуміє – і вона погоджувалася. Мати все розуміла і розуміє. Це – одвічне материнське терпіння. Просто вона – МАТИ! І цим все сказано.

V. Оцінювання.

VІ. Д о м а ш н є  з а в д а н н я. Творча робота: «Яка ціна життя?», «Любімо матерів і голову схилімо. Вони у нас – одні, а це – неоцінимо».