Вергілій. «Енеїда». Опорна схема-конспект

Автор. Публій Вергілій Марон (70 – 19 рр. до н.е.) – давньоримський поет.

Твір. « Енеїда».

Дата написання.  26 – 19 рр. до н.е.

Творча історія. У передмові до третьої книги «Георгіки» поет обіцяв написати героїчну поему, в якій збирався прославити «Цезаря битви». Але первісний задум змінився, тому що існував міф про те, що після падіння Трої хтось із її захисників (Еней) уцілів і заснував нову могутню державу. Римлянам сподобався сюжет: Троя гине від греків – рятується Еней – засновує Рим – Рим підкоряє Елладу, бере реванш. Вершиною прагнень аристократів було прагнення довести походження роду Юліїв від Енея, у жилах якого текла божественна кров. Октавіан Август шукав підтримки: філософської, ідеологічної, генеалогічної. Раз син Енея Іул (Юл), значить Юлії – нащадки Юла. Тому Октавіан і Вергілій особисто були зацікавлені у створенні такої поеми. У появі римського національного епосу й «свого Гомера» було зацікавлене римське суспільство. Тому Вергілій змінив свій задум і став писати героїчну поему про подвиги не Цезаря, а його міфічного предка Енея.

       За задумом поета, твір мав складатися з 12 книг, кожна з яких містила порівняно незалежні епізоди, котрі розроблялись окремо. Коли «Енеїда» була завершена,  автор хотів допрацювати її. Та Вергілія настигла тяжка хвороба, тому «Енеїда» вважається незакінченою. Однак і в такому вигляді вона свідчить про великий талант творця, про велич його задуму.

Жанр. Поема.

Тема. Уславлення подвигів Енея.

Ідея. Звеличення Римської держави.

Сюжет і композиція. Твір складається з двох частин: Еней мандрує, а потім воює в Італії. На кожну з них Вергілій відвів по 6 книг. Перша половина «Енеїди» тематично наближається до «Одіссеї», а друга – до «Іліади». Після падіння Трої Еней вирушає до Італії (І книга). Флот прибило до Карфагену. Герой розповідає цариці Дідоні про загибель Трої, свої мандри і поневіряння. Цариця закохалася в Енея, але він, за волею богів, змушений плисти в Італію. Дідона вбиває себе (ІІ – ІV книги). Еней прибуває на острів Сицилію, вшановує пам'ять батька Анхіса поминальними іграми (V книга). З віщункою Сивіллою він спускається в Аїд. Тінь Анхіса віщує Енею славну долю (VI книга). Пророцтво Анхіса – це фактично гімн Риму.

          Друга частина поеми присвячена війнам (VII – XII книги). Вона нагадує гомерівську «Іліаду». Еней прибув на італійську землю, завоював Лаціум і уклав спілку з царем Латином. Цар погодився видати за Енея свою доньку Лавінію. Юнона підбурює Амату, дружину Латина, виступити проти цього шлюбу, потім рутульського царя Турна, нареченого Лавінії, і починається війна троянців з італійськими племенами (VII книга). Еней їде до союзника Евандра, отримує там викуваний богом Вулканом щит, на якому зображено майбутню історію Риму (VIII книга). Турн починає перемагати Енея (IX книга), вбиває його друга Палланта (сина Евандра) (X книга). Наступає перемир’я. Розповідається про подвиги амазонки Камілли (XI книга). Еней виходить на двобій з Турном і вбиває його (XII книга). Цим закінчується поема. 

Образи. Троянець Еней. Карфагенська цариця Дідона. Цар Латин. Лавінія, дочка царя Латина. Турн, герой рутуллів. Евандр, союзник Енея. Паллант, син Евандра. Боги втручаються в справи Енея. Еней виконує волю богів.

Особливості стилю. Монументалізм, докладний опис. Заглиблення у внутрішній світ людини.

Традиції. 1. Зорієнтована на «Одіссею» й «Іліаду» Гомера. 2. Війна починається через жінок. 3. Еней – найхоробріший. 4. Герою зробили щит. 5. Сутички і війни призводять до двобоїв ватажків. 6. Велика роль «божественної волі», втручання богів у справи смертних.

Новаторство. 1. У Вергілія нема панібратства з богами. 2. Зображення внутрішнього світу героя. 3. «Енеїда» політизована. Герой поеми не Еней, а Велика Римська держава, її ідея. 4. Тон поеми схвильований. 5. Відчутне особисте ставлення поета до зображуваного. 6. Вергілій зображує не побут, а історію римлян.

Висновок. «Енеїда» - взірець літературного героїчного епосу.

Переклади. Микола Зеров.

Наслідування. Дж.Лаллі. «Перелицьована Енеїда» (Італія). П.Скарон. «Перелицьований Вергілій» (Франція). А.Фюрерьєр, Ж.Бребеф. «Любов Енея і Дідони» (Франція). І.П.Котляревський. «Вергилиева «Энеида», на малороссийский язык переложенная» (Україна).

Зв'язок з іншими видами мистецтва. Образотворче мистецтво. П.Герен. «Еней розповідає Дідоні про біди Трої». Музика. Г.Перселл. «Дідона та Еней» (опера). М.Лисенко. «Енеїда» (опера). С.Бедусен. «Енеїда» (бурлеск-опера на дві дії). Архітектура, скульптура та прикладне мистецтво. Публій Марон Вергілій з музами Кліо та Мельпоменою (мозаїка Римської вілли в Гадрументі). П.Лепотр. «Еней, Анхіс і Асканій» (бронза, кін. 17-18 ст.)

Думки митців та критиків. «Знання Вергілія – знак римської освіченості, римської цивілізації, як для нового часу це знак цивілізації європейської» (Н.Старостіна). «Вергілій не переставав гребти проти течії, не зводячи очей з Гомера…» (Гійємен).